Ірина Чебана – приватна психологиня-практик, клінічна психологиня у реабілітаційному відділенні Охтирської центральної районної лікарні. Жінка має досвід у роботі з підлітками з суїцидальною поведінкою.
Вона зазначає, що якщо батьки помітили дивні зміни у поведінці дитини, то варто звернутися за допомогою до психолога. Першу консультацію проводять наодинці з батьками, аби вирішити чи справді в дитини є проблеми, а потім обирають формат зустрічей: сімейна терапія чи консультації тільки з підлітком. Якщо ж проблему помітили вчителі, то відразу варто зв’язатися з батьками, залучити шкільного психолога, а в разі спроби суїциду звернутися в поліцію.
У психології є такі поняття як істинний суїцид і парасуїцид. Спеціалістка пояснює, що парасуїцид скоюється з метою впливу на інших людей. Думки підлітка в цей час можуть зводитися до: «Мене не розуміють батьки, тому я закінчу життя самогубством, щоб вони страждали». Тобто мова йде про бажання повпливати на когось через власну смерть.
Істинний суїцид скоюється без будь-якої мети, у підлітка немає думки про те, що буде далі після смерті. Є просто бажання закінчити життя. Цей вид самогубства характеризується швидкою реакцією, тому практично неможливо помітити зміни в поведінці.
Основні причини самогубств серед підлітків
Ірина Чебана виділила основні причини суїциду, який вчиняють підлітки.
Самотність і відчуття покинутості
Починається нівелювання батьківських авторитетів, оскільки, як говорить Ірина, це один з етапів сепарації, коли підлітки відділяються від батьків. У побуті часто звучить: «Ви нічого не розумієте, що ви можете знати? Я все знаю сам, ви тільки й можете, що командувати».
У такому віці важливо бути частиною якоїсь компанії, групи однолітків. Якщо підлітки не знаходять коло спілкування й залишаються без соціальних зв’язків, вони можуть вважати себе поганими, самотніми, відторгнутими суспільством — не такими як усі. Сильні емоційні переживання щодо цього можуть стати приводом до суїциду.
Загострення психічних захворювань
Підлітковий вік характеризується тим, що всі психічні розлади, які до цього проходили безсимптомно, починають активізуватися на фоні гормональних змін, або початку вживання алкоголю чи наркотичних речовин. Йде вплив таких речовин на мозок, нервову систему й це може стати сильним прогресом хвороб психіки. Найчастіше вони недіагностовані через особливості підліткового періоду. Якщо в батьків не було тісного контакту з дітьми, то вони можуть навіть не помітити початок симптомів.
Погана компанія
Часто, коли підлітки шукають компанію, щоб нарешті забути про самотність, можуть потрапити до кола, яке очолюють лідери як з позитивними, так і з негативними проявами. Багато хто чув про різні “групи смерті” в інтернеті, які розповсюджуються як соцмережами, так і чатами онлайн-ігор, де спочатку входять у довіру, а згодом спонукають до дій, зокрема і таких, які призводятть до самогубства.
Що може вказувати на самогубство?
«Суїцидальні думки — це не симптом того, що далі буде суїцид. Вони притаманні більшості людей в той чи інший період життя й дуже часто вони швидкоплинні. Підлітковий максималізм може бути одним із каталізаторів таких думок, але це не свідчитиме про скоєння суїциду», — пояснює психологиня.
Ознаки, на які варто звернути увагу в підлітків:
- Замкнутість
- Відстороненість
- Небажання розмовляти
- Небажання виходити з кімнати
- Нездорове зацікавлення до медикаментів
- Ховають приладдя, які можуть стати знаряддям скоєння самогубства
- Пошук місця виходу на дах.
Що робити, якщо підліток відкрито говорить про бажання померти?
Показати, що він не сам і застосувати в розмові такі запитання: «Для чого? Чому? У який момент з’явилася перша думка? Що сталося перед цим? Що змінить твоя смерть? Що буде тоді? А чого б ти хотів насправді? Що б ти змінив прямо зараз? Що ми можемо зробити з тобою разом для того, щоб змінити ситуацію?».
Психологиня говорить, що зараз підлітки чоловічої статі можуть казати, що їхнє життя закінчиться десь під Бахмутом, тому вони не бачать сенсу жити далі. Якщо ви не знаєте, як з ними про це говорити, психологиня радить розповісти про свої почуття, сказати, що вас лякають такі розмови.
«Часто вплив соціуму, в тому числі й родини, відіграє важливу роль у таких фразах. Можливо саме родина і є джерелом цих думок, говорячи: «Якщо ти не будеш вчитися, поїдеш воювати». Чи навпаки, кажуть: «Вчися», а хлопець відповідає: «Навіщо, якщо я все одно поїду воювати». Необхідно з ним говорити з позиції «Ми не знаємо що буде далі, але знаємо, що є сьогодні», відштовхуватися від реального часу, а не майбутнього», — пояснює жінка.
Як працюють психологи з підлітками?
Види профілактики у психології щодо роботи з тінейджерами
- Психоедукація
Проводимо розмови про те, що таке суїцид, звідки він виникає, що може бути після цього, як можна вирішити складну життєву ситуацію іншим чином. Напрацьовуємо декілька варіантів психологічної прив’язаності з різними людьми. Якщо раптом з батьками немає довірливих стосунків, то можливо дідусь, бабуся, тітка, брат чи навіть тренер допоможе й захистить в разі появи складної психологічної ситуації. Ірина поділилася, що найпростіше підліткам сприймати інформацію з позиції «Що ти будеш робити, якщо це станеться з твоїм другом?». Вони після такої фрази включаються до діалогу емпатично й запам’ятовують детально алгоритм, випрацюваний із психологом.
«Суїцид скоюється на базі думок, що ніхто мені вже не допоможе й щось змінити неможливо. Ми спонукаємо підлітків думати, до кого вони можуть звернутися в разі загрози їхньому життю чи життю товариша, а не просто давати готові варіанти. Це вплине на них, якщо раптом буде звернення друга, який поділиться своїми суїцидальними думками, тож у них буде готовий план як діяти в такому випадку», – розказує спеціалістка.
- Арттерапія
Працюємо з мистецтвом: малюємо, ліпимо, робимо мозаїку, аплікації тощо.
- Позитивноорієнтована терапія
Формуємо позитивну думку про себе, про світ.
«Суспільство не повинно мовчати, не повинно робити вигляд, що нічого не відбувається. Варто реагувати, бути відкритими до контакту з підлітками, не лякатися їх вибуховості, нестриманості, емоційної мобільності. У підлітковому віці це природньо, на рівні гормонів, а не тому що їм так хочеться. Треба розуміти тінейджерів і не засуджувати», — говорить психологиня.
Юлія Лагута, спеціально для сайту Трибуна.Суми.
