Валентина Глиненко працює у фтизіатрії дев’ять років. Спершу була лікаркою-фтизіатром, потім — лікаркою в стаціонарному відділенні Регіонального клінічного фтизіопульмонологічного медичного центру, а з 2020 року — працює у диспансерному відділенні цього ж закладу.
«У стаціонарі ти майже весь день знаходишся з пацієнтами — там тяжкі, часто лежачі хворі. Натомість до тубдиспансеру пацієнти приходять самостійно, отримують таблетки й повертаються додому», — говорить вона.
За препаратами люди з туберкульозом, які знаходяться на амбулаторному лікуванні, мають приходити щодня. Проте, частина з них знаходяться під супроводом соціальних працівників, які отримують і доставляють їм медикаменти. Ще частина людей із туберкульозом проходять відеоконтрольоване лікування, що теж має на меті скоротити кількість візитів пацієнтів до медзакладу.
Пам’ятаю, в інтернатурі один професор сказав, що фтизіатрія — це дуже цікаво. Ми сиділи, й думали «що там цікавого, один туберкульоз, і більше нічого». Та насправді, трапляються складні випадки, препарати, результати лікування — коли людина приходить у запущеному стані, а за певний час уже видно позитивну динаміку, — говорить Валентина.
До повномасштабного вторгнення
За словами Валентина Глиненко, орієнтовно до 2020 року лікарі-фтизіатри були в кожному районі Сумщини. Згодом їх кількість почали скорочувати. Зараз фтизіатри є в обласному центрі, а також — міжрайонні спеціалісти в Роменському районі, Шостці, Охтирці, Тростянці, Конотопі.
Натомість функції виявлення туберкульозу поклали на сімейних лікарів — саме вони мають діагностувати хворобу та перенаправити до фтизіатра, який і займатиметься дообстеженням. Після підтвердження діагнозу пацієнт отримує рекомендації щодо лікування, повертається до сімейного лікаря й починає отримувати препарати на первинці.
«Лікування туберкульозу в Україні є безкоштовним. Чутливий — той, що реагує на антибіотикотерапію, — лікується чотири або шість місяців. Хіміорезистентний — той, що не реагує на один або більше протитуберкульозних препаратів, орієнтовно до 2020 року лікувався 18-20 місяців, а з 2021 року найчастіше лікується від шести до дев’яти місяців», — розповідає лікарка.
Раніше майже всі випадки з позитивною мікроскопією лікувалися в стаціонарі тубдиспансеру. Хворі перебували там до моменту припинення виділення бактерій — близько двох місяців. Проте, зі змінами підходів у лікуванні туберкульозу, основну масу пацієнтів перевели на амбулаторне лікування. Складні випадки з гострими станами, кровохарканням тощо залишили в стаціонарах.
Згідно з останнім наказом, вважається, що якщо людина правильно лікує туберкульоз, її можна відпускати на роботу чи навчання вже після трьох тижнів прийому медикаментів, — говорить лікарка.
Лікування туберкульозу складне саме через свою довготривалість. Проте, за словами фтизіатрині, важливим є і психологічний стан пацієнта та рівень його прийняття своєї хвороби.
«Буває, коли під час лікування минають перші симптоми, пацієнт приходить і каже — навіщо ви мене травите таблетками, я вже одужав. А ми розуміємо, що схема ще не завершена, і якщо зараз припинити лікування — пацієнт набуде хіміорезистентну форму туберкульозу, лікування якої триваліше, складніше та викликає більше побічних реакцій», — додає Валентина Глиненко.
За словами лікарки, туберкульоз — хвороба, яка може торкнутися будь-кого, незалежно від соціального статусу чи стилю життя. Але частіше хворобу виявляють у людей працездатного віку — зазвичай під час професійних оглядів і медкомісій.
Наразі діагностування туберкульозу проводять через скринінгові анкети, обов’язкова флюорографія передбачена лише для груп підвищеного ризику: людей із ВІЛ, цукровим діабетом тощо.
«Та тут хоч би вижити»
У перші дні повномасштабного вторгнення медичні працівники закладу видали пацієнтам препарати на місяць наперед, щоб мінімізувати ризик переривання прийому препаратів.
«У місті вже їздили російські танки, а пацієнти дзвонили: «Як мені отримати таблетки, куди прийти?, — згадує лікарка. — Ми сиділи, й думали: та тут хоч би вижити».
Стабільно виходити на роботу лікарка почала у березні 2022 року. Хоч раніше могла обслуговувати пацієнтів лише з певних районів області, у перші місяці повномасштабного вторгнення приймала всіх. За її словами, найскладніше було пацієнтам із прикордонних громад, наприклад, Хотінської та Юнаківської, які були заблоковані.
Психологічний стан пацієнтів залежав від району області, та наскільки ця частина була блокованою. Коли звільнили Тростянець люди приїхали морально виснажені. Пацієнти з Сумського району, своєю чергою, почувалися ще нічого, — говорить лікарка.
Тоді ж, за місяць від початку великої війни, лікарі відновили відправку мокроти на обстеження в лабораторію в Степанівці, де розміщений стаціонар Регіонального клінічного фтизіопульмонологічного медичного центру. За словами Валентини, відновити цей процес потрібно було якнайшвидше, адже без результатів мокротиння не можна призначати лікування.
Про зміни
Щодо пацієнтів, за словами фтизіатрині, за два роки повномасштабного вторгнення, стало більше складних випадків.
«Прикордонні села мають ускладнений доступ до медичної допомоги, місцями взагалі скасували автобусні рейси. Люди приїжджають із Білопільського району, Путивльського — діляться, що через обстріли постійно сидять в погребах, непристосованих укриттях. А там — сирість, грибки, пліснява, скупчення людей і обмін бактеріями», — розповідає лікарка.
Плюс постійний стрес і погане харчування — усе це безумовно знижує імунітет, і підвищує ризик захворювань.
Фото: МОЗ України
Натомість, глобально в лікуванні туберкульозу відбуваються зміни: оновлюються препарати, зменшується термін їх прийому.
Змінюються й підходи в діагностуванні — із грудня 2023 року в Сумах туберкульоз виявляють за допомогою штучного інтелекту (ШІ). Він проводить автоматичний аналіз, читаючи рентген-знімки, і відображає зони потенційної патології у вигляді теплової карти легенів. Тобто, обладнання у відсотковому відношенні визначає, яка ймовірність туберкульозу. Окрім рентгензнімка, штучний інтелект може, за умови внесення відповідних даних, зчитувати й лабораторні дослідження та вказані симптоми пацієнта аби остаточно визначити діагноз.
***
Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network
