Світлана Півень — доцентка кафедри громадського здоров’я, сертифікована тренерка із питань сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК). У цій темі вона працює з літа 2023 року — спершу разом із Українським жіночим фондом вони відкривали гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу на Сумщині, а потім розпочався новий етап — проєкт Вистоїмо Разом, що включав підтримку людей, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з війною.
Про роботу в темі СНПК на Сумщині, важливість ідентифікації насильства та як допомогти людям, які його пережили — далі.
У серпні 2023 року Світлана Півень пройшла триденний тренінг у Києві від Українського Жіночого Фонду, ГО «Ла Страда — Україна» та Асоціації жінок-юристок України «Юрфем». На захід приїхали 14 тренерів із 14 пілотних областей України, які мали отримати знання про сексуальне насильство, пов’язане з війною, та розповсюдити інформацію в своїх регіонах.
Надалі я мала провести чотири базових тренінгів на Сумщині — були охоплені фахівці обласного рівня: юристи, сімейні лікарі, клінічні психологи, гінекологи, представники соцзахисту, правоохоронці.
Другим етапом співпраці став конкурс грантових проєктів для організацій із Сумської області — тоді переможцями стала громадська організація «Центр громадських ініціатив Інтелект Сумщини» та ГО «Можливість твого розвитку».
СНПК та ідентифікація злочину
Наразі на Сумщині зареєстровані два випадки сексуального насильства, пов’язаного з війною.
«Ці випадки були здійснені на території нашої області, але люди виїхали, тож з ними працюють фахівці інших регіонів. Статистика не змінюється, й ми розуміємо, що враховуючи стан, в якому Сумщина була на початку повномасштабного вторгнення, постраждалих більше, але вони себе ними не ідентифікують», — розповідає Світлана.
Самоідентифікація — це один із видів ідентифікації злочину, тобто його виявлення. Для того, аби людина могла це зробити, вона має знати, що таке сексуальне насильство, пов’язане з війною.
«Розбиратися, що це і примусове оголення, і зґвалтування, і примус дивитися на злочини над іншими, каліцтва статевих органів — усе це форми СНПК, які прописані в Римському статуті, але не обмежуються ним. Також варто розуміти деякі додаткові речі, зокрема — «Де це відбулося»: має бути територія, де велися чи ведуться бойові дії, територія, яка була чи є окупованою. Плюс враховуємо мету злочину, яка повинна мати воєнний контекст», — роз’яснює Світлана Півень.
Чому важливо, щоб людина, яка пережила сексуальне насильство, пов’язане з війною, його ідентифікувала
За словами експертки, пережитий випадок СНПК має негативний вплив на всі сфери життя людини: психологічне та фізичне здоров’я, фінансовий добробут, соціальне життя тощо. Чим раніше людина самоідентифікувалася, чи прийняла рішення звернутися за допомогою щодо пережитого сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, тим швидше вона зможе побороти його наслідки.
Якщо людина хоче отримати допомогу, вона може звернутися до психолога, сімейного лікаря чи вузькоспеціалізованого медика. Якщо ж вона хоче, аби випадок СНПК офіційно зареєстрували, а далі цю особу чи країну притягнули до відповідальності — треба звертатися до правоохоронних органів, — говорить Світлана.
Важливо зазначити, що СНПК не має терміну давності — фіксувати злочин треба тоді, коли людина буде готова, навіть якщо на прийняття цього рішення підуть роки.
«Як приклад — випадок жінки з іншої країни, яка зареєструвала СНПК через 10 років від вчинення над нею злочину. Вона пояснила своє небажання фіксувати насильство словами: «Мій чоловік був військовослужбовцем, якби він дізнався про це — був би настільки злий, що під час виконання бойових завдань не думав би про свою безпеку та безпеку підрозділу, він думав би тільки про помсту». Як тільки чоловік повернувся додому, вона зафіксувала СНПК», — розповідає експертка.
Проте, є й низка інших причин, чому постраждалі можуть уникати фіксації злочину. По-перше, за словами Світлани, люди бояться осуду в малих громадах, й не звертаються за допомогою. По-друге, люди схильні применшувати злочини.
Наприклад, є такий вид сексуального насильства, як примус до оголення. Саме його найчастіше не ідентифікують, як злочин, говорячи: «На фоні війни — це ніщо». Тобто причини можуть бути різними, і якщо людина не хоче реєструвати скоєне над нею сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, вона має право цього не робити зараз. Але завжди може отримати допомогу психолога, соціального працівника тощо, — говорить Світлана Півень.
Також СНПК не має гендеру — бути постраждалими можуть і чоловіки, і жінки, діти обох статей. А також, люди різного віку, навіть поважного.
«Загалом, ми говоримо, що статистика щодо чоловіків, які зазнали СНПК, занижена, й цьому є ряд причин: чоловіки менш схильні звертатися за допомогою, й навіть якщо вони приходять до фахівця, розповідають про все, окрім сексуального насильства», — додає експертка.
Також, фіксувати СНПК важливо, адже всі зібрані справи об’єднуються й подаються до Міжнародного кримінального суду, й очікується, що надалі вони будуть розглянуті.
Тому, з одного боку важливо, аби постраждалі подбали про збирання доказів СНПК: фото, зброя, якою погрожували, документ, підтверджуючий невиїзд із певної території, медичні довідки тощо. А з іншого — збір доказів може бути небезпечним, тому треба підкреслити — одних показань постраждалого/-ої буде достатньо, — говорить експертка.
Архівні фото Світлани за тренінгів
Як допомогти людині, яка зазнала СНПК
За словами Світлани Півень, найпростіше — починати з себе: не засуджувати людину, не робити про неї чи нього попередніх висновків. Не спиратися на попередній досвід постраждалого/-ої: його поведінку чи характер.
Бути неупередженим і терпимим — дуже важливо. Якщо ви знаєте, що у вашому населеному пункті хтось постраждав — не говоріть про це скрізь, не звертайте увагу сусідів на нього чи неї.
Чи передбачається допомога постраждалим від СНПК
Наразі постраждалим передбачається юридична, соціальна, медична та психологічна допомога. Натомість, для людей, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з війною, не передбачено грошових виплат. Проте, вже є розроблений і зареєстрований Законопроєкт №10132 «Про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації».
Мета кожного українця зараз — вижити й перемогти. Ми прагнемо, щоб наше суспільство згуртувалося й продовжило існувати як нація, щоб всі люди могли жити наповнено. У свою чергу, пережите СНПК має значний вплив на людину, і позбавляє її повноцінного життя. Тож нам треба говорити про ці злочини, розказувати про їхні види, вчити ідентифікувати їх, і наголошувати на важливості допомоги, аби повернути постраждалих до суспільного життя. Так ми досягнемо своєї мети, — підкреслює Світлана Півень.
***
Ця публікація стала можливою завдяки підтримці Європейського Союзу, наданій в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що реалізовує Український Жіночий Фонд. Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Інтелект Сумщини». Інформація, що представлена, не завжди відображає погляди ЄС і УЖФ.
#ПрямуємоРазом #РівністьЦеМожливість
