Снаряди вбивають миттєво — але є загрози, які діють роками і непомітно. З початку повномасштабного вторгнення Сумщина стала одним із найбільш екологічно постраждалих регіонів України. Забруднені річки, отруєне повітря, знищені ліси, заражені ґрунти — і рахунок збитків, який уже сягнув десятків мільярдів гривень. Але навіть ці цифри — лише частина правди, адже значна частина пошкоджених територій досі залишається недоступною через активні бойові дії.
Про масштаби екологічної катастрофи та її наслідки для людей ми поспілкувалися з фахівцями, які фіксують ці злочини щодня: директоркою Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Сумської ОДА Іриною Кашпур, начальником Спеціалізованої екологічної прокуратури Сумської обласної прокуратури Олександром Ганжалою та головною державною санітарною лікаркою Сумщини Іриною Купрієнко.
Як рахують екологічні збитки: методика і перші цифри
Визначення екологічних збитків від воєнних дій — процес складний, суворо регламентований і розподілений між різними відомствами. Шкода водним ресурсам, земельним ресурсам і атмосферному повітрю встановлюється за методиками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на підставі подань Державної екологічної інспекції. Збитки ж лісовому фонду розраховуються за методиками того ж міністерства, але вже за поданням Державного агентства лісових ресурсів України — тобто це окремий облік, окремий механізм.
У Департаменті захисту довкілля та природних ресурсів Сумської ОДА зазначили, що, за даними Державної екологічної інспекції, станом на 1 січня 2026 року від початку повномасштабного вторгнення розраховані збитки, завдані атмосферному повітрю, земельним та водним ресурсам регіону, склали 18 млрд 656 млн 482 тис. 260 гривень. Окремо — збитки лісовому фонду Сумської області в період дії воєнного стану: за розрахунками Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, вони склали 25 млн 93 тис. гривень.
Фото: ДСНС
Бойові дії мають комплексний і руйнівний вплив на всі без винятку компоненти довкілля. У водні об’єкти потрапляють забруднювальні речовини та уламки конструкцій зруйнованих мостів і споруд. Руйнування будівель і об’єктів інфраструктури засмічує земельні ділянки відходами руйнувань, уламками боєприпасів та залишками військової техніки. Території, на яких утворюються вирви від влучань ракет, авіабомб і артилерійських снарядів, забруднюються токсичними речовинами — важкими металами та компонентами ракетного палива. Ці речовини мають здатність накопичуватися в навколишньому середовищі та становити довгострокову загрозу навіть після закінчення активних бойових дій.
Непоодинокими є випадки розливів нафтопродуктів через пошкодження підприємств нафтогазовидобувної та енергетичної галузей, нафтобаз і складів паливно-мастильних матеріалів. Значної шкоди завдають пожежі, що виникають після обстрілів на промислових об’єктах та природних територіях: вони знищують ліси, посіви й природну рослинність, а також забруднюють атмосферу діоксидом азоту, оксидом і діоксидом вуглецю, бензапіреном, важкими металами, пилом і сажею.
Окрему загрозу становить вплив війни на тваринний світ. Шум від вибухів, пожежі та активні бойові дії призводять до загибелі тварин, руйнування місць їхнього існування, порушення міграційних шляхів і вимушеного переміщення у пошуках безпечніших територій.
“На сьогодні передчасно говорити як про остаточні обсяги завданої довкіллю шкоди, так і про строки повного відновлення природного середовища. Через триваючі бойові дії неможливо в повному обсязі оцінити масштаби екологічних пошкоджень та їхні довгострокові наслідки”, — говорить Ірина Кашпур.
Ірина Кашпур, директорка Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Сумської ОДА
Катастрофа на Сеймі
Серед усіх екологічних трагедій Сумщини особливе місце займає те, що сталося влітку 2024 року з річкою Сейм. Особливе — тому що катастрофу спричинили не бомбардування, а промислові відходи, які Росія фактично скинула на Україну разом із течією.
Забруднення відходами цукрової промисловості з території РФ спричинило масштабну екологічну катастрофу з незворотними наслідками для річкової екосистеми. Вздовж усього водотоку спостерігалася масова загибель риби та інших гідробіонтів. Це сталося внаслідок критично низького вмісту розчиненого у воді кисню, під час забруднення стоками, які містять сполуки, що легко окислюються. У межах самого Сейму показник загибелі річкових мешканців наближався до 100% — тобто річка, по суті, була вбита. Упродовж серпня–вересня 2024 року місцеві громади та фахівці Головного управління Держпродспоживслужби зібрали і захоронили понад 12 тонн мертвої риби.
Фото Державної екологічної інспекції у Сумській області
Загальні збитки, завдані довкіллю внаслідок забруднення річки Сейм, склали 66 млрд 30 млн 101 тис. 352 гривні. З них:
– 8 млрд 422 млн 539 тис. 938 грн — забруднення водних ресурсів внаслідок несанкціонованого скиду забруднювальних речовин
– 12 млрд 697 млн 961 тис. 414 грн — шкода іхтіофауні через загибель риби та знищення кормової бази
– 7 млрд 200 млн грн — знищення видів риб, занесених до Червоної книги України — зокрема стерляді прісноводної
– 37 млрд 719 млн 600 тис. грн — порушення законодавства про природно-заповідний фонд через знищення або погіршення середовища існування водних біоресурсів у регіональному ландшафтному парку «Сеймський».
Тільки через рік екосистема річки Сейм поступово почала відновлюватися, вода набуває прозорості, з численних приток річки та за течією прибуває риба. Ці цифри вражають — але за ними стоїть реальність: зникла стерлядь, яка жила в Сеймі, зруйновано екосистему природного парку, і чи відновиться вона повністю — поки не відомо нікому.
Кримінальні провадження за фактами шкоди довкіллю внаслідок війни та фіксація злочинів
Спеціалізована екологічна прокуратура Сумської області з першого дня повномасштабного вторгнення веде системну роботу зі збирання доказів російських злочинів проти довкілля. Огляди місць подій, витребування документів, допити свідків, судові експертизи — усі ці матеріали важливі не лише для українських судів, а й для майбутніх міжнародних процесів.
Це не просто юридична практика. Міжнародне гуманітарне право розглядає навколишнє середовище як захищений цивільний об’єкт — нарівні з лікарнями, школами та мирними мешканцями. Відтак притягнення Росії до відповідальності за шкоду довкіллю має відбуватися як повноцінна складова обвинувачення у воєнних злочинах.
Фото Сумської обласної прокуратури
За словами начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури Олександра Ганжали, на Сумщині зафіксована шкода практично всім компонентам довкілля. У кримінальних провадженнях вже встановлено збитки на загальну суму 95,2 мільярда гривень:
- 12,7 млрд грн — водні об’єкти
- 2,5 млрд грн — земельні ресурси
- 1 млрд грн — атмосферне повітря
- 6 млн грн — зелені насадження
- 57,6 млрд грн — заповідні території
- 21,4 млрд грн — тваринний світ
За оцінками правоохоронних органів, усі складові екосистеми Сумщини зазнають ураження практично в однаковій мірі. Особливо небезпечними є пожежі, що виникають після обстрілів будівель, інфраструктурних і природних об’єктів. Горіння супроводжується масовими несанкціонованими викидами забруднювальних речовин в атмосферу, що створює додаткові ризики для здоров’я людей на прилеглих територіях.
Порушення зафіксовані на всіх найбільших об’єктах природно-заповідного фонду регіону. Водночас доступ до значної частини пошкоджених територій наразі залишається обмеженим або неможливим через активні бойові дії та складну безпекову ситуацію.
Наразі на Сумщині розслідується 70 кримінальних проваджень за фактами шкоди довкіллю — у провадженні слідчих підрозділів Національної поліції та Служби безпеки України. Однією з головних проблем у таких справах залишається збирання доказової бази: огляди місць обстрілів часто ускладнені через небезпеку повторних ударів, мінування територій і близькість до лінії бойового зіткнення — що створює реальний ризик для правоохоронців і залучених фахівців.
Дії окупаційних військ, які кваліфікуються як злочини проти довкілля, охоплюють усі випадки, передбачені статтею 438 Кримінального кодексу України, якщо вони мають ознаки широкомасштабної, довготривалої або серйозної шкоди навколишньому природному середовищу — незалежно від розміру матеріальних збитків.
Фото Сумської обласної прокуратури
Перший «екоцид» на Сумщині: 67 тонн аміаку над мирним містом
У січні цього року в Сумах розпочато кримінальне провадження з попередньою правовою кваліфікацією «Екоцид». Йдеться про артилерійський обстріл, що стався ще 21 березня 2022 року.
Того дня підрозділи Збройних сил Росії нанесли удар реактивними системами залпового вогню БМ-21 «Град» по аміачному відділенню цеху з виробництва складних мінеральних добрив ПАТ «Сумихімпром». Об’єкт перебував під захистом міжнародного гуманітарного права — поруч не було жодних військових цілей. Удар був умисним і спланованим.
Внаслідок обстрілу стався витік і випаровування 67 тонн аміаку. Забруднення атмосферного повітря завдало шкоди довкіллю на суму понад 5,1 млн гривень, а загальні збитки державі перевищили 10 млн гривень.
Напередодні атаки російська сторона проводила інформаційну операцію, аби приховати власну причетність до злочину. Однак слідство відновило всю картину події. За процесуального керівництва Сумської обласної прокуратури ідентифіковано та повідомлено про підозру двом генералам і трьом полковникам командного складу підрозділів Західного військового округу ЗС РФ. Їм інкриміновано порушення законів та звичаїв війни (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України).
Слідством встановлено, що дії окупантів мали виключно терористичний характер і були спрямовані на залякування цивільного населення.
Фото Сумської ОВА
Вода під загрозою: що п’ють мешканці Сумщини
З усіх екологічних загроз, що їх несе війна, забруднення питної води — найгостріша. Її наслідки не накопичуються роками, як важкі метали у ґрунті, — вони відчутні тут і зараз, і можуть за лічені дні зачепити тисячі людей. Саме тому Центр контролю та профілактики хвороб Сумщини веде постійний, безперервний моніторинг, навіть в умовах воєнного стану.
Механізмів забруднення — кілька. По-перше, руйнування дамб від обстрілів призводить до затоплення кладовищ, скотомогильників, складів із добривами та вигрібних ям — а це прямий ризик епідемій холери, гепатиту А та гострих кишкових інфекцій. По-друге, в підземні води потрапляють ртуть, свинець і марганець, що викликає хронічні отруєння та ураження нервової системи. По-третє, коли станції очищення зупиняються через обстріли або знеструмлення, неочищені каналізаційні стоки йдуть прямо у річки. По-четверте, пошкодження труб спричиняє падіння тиску — і в систему питного водопостачання всмоктуються ґрунтові води разом із бактеріями та брудом.
Ще одна небезпека, про яку рідко говорять відкрито, — неналежне поховання людей і тварин. Неможливість вчасно прибрати тіла в зонах активних боїв призводить до потрапляння трупної отрути та патогенних бактерій у підземні води.
Фото Державної екологічної інспекції у Сумській області
Основними ж поточними джерелами забруднення водних ресурсів є потрапляння паливно-мастильних матеріалів, залишків вибухівки, продуктів руйнування будівель у ґрунтові води, а також порушення герметичності свердловин через обстріли.
Що показує реальна картина моніторингу? За словами головної санітарної лікарки області Ірини Купрієнко, за 2025 рік на Сумщині досліджено 14 937 проб води централізованого водопостачання. Лише 5,1% із них не відповідали мікробіологічним вимогам. За санітарно-хімічними показниками не відповідали нормам 17,2% — переважно через підвищений вміст заліза та каламутність. Це природні для регіону характеристики, але вони вказують на потребу додаткового технічного очищення перед вживанням.
Значно тривожнішою є ситуація з децентралізованим водопостачанням — криницями і шахтними колодязями, якими користуються мешканці сіл і частини міст. З 4 891 дослідженої проби 31,5% не відповідали мікробіологічним нормам. А більша половина проб шахтних колодязів виявила перевищення вмісту нітратів. Перевищення нітратів у питній воді може викликати метгемоглобінемію — отруєння, що особливо небезпечне для дітей до трьох років.
Фахівці Центру постійно надають рекомендації органам місцевого самоврядування: своєчасне чищення водонапірних башт, заміна труб водогону, дезінфекція після ремонтних робіт, облаштування резервних артезіанських свердловин, забезпечення у кожному населеному пункті громадських шахтних колодязів відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, у тому числі резервного водопостачання.
“Вже зараз зрозуміло, що ми матимемо справу з «екологічним боргом» на десятиліття: це накопичення важких металів у ґрунтах — свинець, ртуть — та зміна мікробіологічного й хімічного складу як питної води, так і води поверхневих водойм. Війна в Україні спричинила екологічну катастрофу, наслідки якої ми будемо відчувати десятиліттями. Екологічні загрози під час війни — це «невидимий вбивця», який діє не так швидко, як снаряди, але вражає значно більшу кількість людей через воду, повітря та їжу”, — зазначає Ірина Купрієнко.
Ірина Купрієнко, головний державний санітарний лікар Сумської області
Після кожного вибуху: що вдихають жителі Сумщини
Кожен вибух — це хімічна реакція, яка миттєво викидає в атмосферу небезпечну суміш речовин. Оксид азоту, чадний газ і сірка, що є продуктами детонації, при вдиханні перетворюються на кислоти в легенях, викликаючи опіки дихальних шляхів та астму. Пожежі на нафтобазах насичують повітря сажею та канцерогенними сполуками, зокрема бензопіреном, — що суттєво підвищує ризик онкологічних захворювань серед людей, які живуть поряд, наголошує головна санітарна лікарка.
Коли горять будівлі, техніка та склади, в повітря потрапляють чадний газ, оксиди азоту та сірки, формальдегід, бензопірен. При горінні пластику та ізоляції виділяються ціаністий водень, хлористий ціан та діоксини. Шлейф токсичного смогу може поширюватися на десятки кілометрів від осередку пожежі. Навіть після гасіння згарища перетворюються на джерела вторинного забруднення: токсичний попіл, який вітер знову і знову піднімає в повітря. Оксиди сірки та азоту в атмосфері згодом випадають у вигляді кислотних дощів.
У Сумській області функціонує шість постів спостереження за станом атмосферного повітря. З початку 2025 року проведено 4 142 виміри на вміст хімічних речовин: пилу, азоту діоксиду, аміаку, ангідриду сірчистого, бензпірену, ароматичних вуглеводів, оксиду вуглецю, сірчаної кислоти, сажі, сірководню, фенолу та його похідних, формальдегіду, фтористих сполук, солей важких металів.
Фото Державної екологічної інспекції у Сумській області
У місті Суми зафіксовані перевищення гранично допустимих концентрацій: пилу — від 1,02 до 1,38 раза, ангідриду сірчистого — від 1,08 до 1,18 раза (пов’язано зі значним збільшенням транспортних засобів); аміаку — від 1,15 до 1,85 раза у серпні 2025 року (як правило, через випаровування або витікання каналізаційних стоків); фенолу — від 1,1 до 2,6 раза, діоксиду азоту — від 1,1 до 1,6 раза у червні 2025 року (через неповне згорання палива та пожежі, спричинені воєнними діями).
Окремо — під час пожеж після прильотів у Сумах — проводилися п’ять виїздів груп оперативного реагування хімічного спостереження і контролю. Здійснено 59 досліджень із портативним обладнанням. Зафіксовані перевищення максимально разових концентрацій діоксиду азоту — в 1,6 раза та сажі — у 2,0 рази.
Радіаційний фон, попри всі тривоги, залишається в межах норми. На 9 постах по всій області — у Сумах, Шостці, Конотопі, Охтирці, Глухові, Ромнах, Лебедині, Тростянці та смт Ямпіль — проведено 15 516 вимірів. Перевищень не зафіксовано. Середнє значення гама-фону не перевищує 0,20 мкЗв/год. Щомісяця проводиться і радіоекологічний моніторинг атмосферного повітря та атмосферних випадів — 24 виміри, перевищень також немає.
Фото Сумського обласного Центру контролю та профілактики хвороб
“В будь-якому випадку забруднене повітря становить загрозу для здоров’я людини, особливо для людей із хронічними захворюваннями дихальної системи, людей похилого віку та дітей. Тому при виникненні небезпечних ситуацій фахівці Центру надають рекомендації через ЗМІ, офіційний сайт та соцмережі: зачиняти вікна, обмежувати перебування дітей, людей похилого віку та хворих із хронічними захворюваннями легень на відкритому повітрі, пити більше води; якщо є очищувач повітря — увімкнути його на максимум”, — пояснює Ірина Купрієнко.
Земля, яка «пам’ятатиме» десятиліттями
Мін і снарядів у сумській землі — на покоління вперед. Сумщина — серед найбільш замінованих регіонів через протяжність кордону з РФ у понад 530 км. Але справа не лише в смертельній загрозі для тих, хто ходить полями. Оболонки снарядів містять чавун, сталь, мідь та сурму. Іржавіючи в ґрунті, ці метали поступово переходять у сільськогосподарські культури — а звідти потрапляють у наш раціон.
Використання запалювальних снарядів, зокрема із білим фосфором, хімічно отруює ґрунт, роблячи його непридатним для будь-якого використання на роки вперед. Навіть коли закінчиться війна, вживати продукти, вирощені на місцях боїв без попередньої рекультивації, залишатиметься небезпечним для здоров’я та життя.
Вирви від влучань ракет, авіабомб і артилерійських снарядів можуть бути забруднені токсичними речовинами — зокрема важкими металами та компонентами ракетного палива. Ці речовини мають здатність накопичуватися в навколишньому середовищі і становити довгострокову загрозу. Внаслідок обстрілів руйнується верхній родючий шар ґрунту, що критично ускладнює природне відновлення територій.
Фото Сумської ОВА
За оцінками фахівців Сумського національного аграрного університету, на повне відновлення природного стану довкілля регіону знадобиться від 20 до 30 років. І це — оптимістичний прогноз, який не враховує можливу ескалацію або нові удари по вже пошкоджених екосистемах.
Екологічний борг
Коли говорять про наслідки війни, зазвичай рахують зруйновані будинки, вбитих і поранених. Природа ж гине мовчки. І саме тому фахівці, які щодня займаються фіксацією екологічних злочинів на Сумщині, наполягають: ці дані — не просто статистика, це підготовка до майбутнього судового й відновлювального процесу.
Через постійні обстріли екологи нерідко не мають можливості провести повне обстеження територій. Реальні цифри збитків — вищі за ті, що вже задокументовані. Скільки саме — стане зрозуміло лише після деокупації всіх зон і розмінування.
“Природа не має кордонів, тому екологічна ціна цієї війни є глобальною проблемою. На відбудову будинку потрібен рік, на відновлення родючого шару ґрунту або лісу — століття. Наші дослідження та збір бази даних «екологічних злочинів» у майбутньому стануть підґрунтям для репарацій та цільових програм відновлення здоров’я мешканців Сумщини”, — наголошує Ірина Купрієнко.
Фахівці продовжують фіксувати, рахувати і збирати докази. Бо коли закінчиться ця війна, почнеться інша — за відновлення землі, води й повітря, які Росія перетворила на ще одну зброю проти мирного населення України.
***
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості
українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI,
Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом
«Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно
поглядами авторів і не обов‘язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ
або IRMI.
