«Коли заходиш у заклад, де немає ні вікон, ні дверей, над тобою висять десятиметрові балки – просто страшно», – так розповідає про пошкоджене приміщення у Великій Писарівці директорка Світлана Курило.
Після прильоту першої міни, у Будинку дитячої та юнацької творчості були вибиті вікна, але їх швидко замінили й продовжили працювати. Згодом стався приліт КАБу. Уже 1 вересня 2024 року, після чергового ворожого обстрілу, будівля згоріла.
Читайте про те, як заклад працював до великої війни, пережив обстріли та переїхав в Охтирку в тексті «Трибуна.Суми».
Світлана Курило – директорка Будинку дитячої та юнацької творчості з 2017 року. На цій роботі починала працювати керівницею гуртка, через рік стала методисткою, а тепер обіймає управлінську посаду. За освітою вчителька, говорить, це була мрія з раннього дитинства.
До березня 2024 року Світлана перебувала у Великій Писарівці, а потім через масовані обстріли прийняла рішення про евакуацію. Довго не думала: обрала Охтирку, бо недалеко від дому.
«Повномасштабне вторгнення все змінило»
Covid-19, а потім і велика війна, негативно вплинули на життя закладу: він перейшов на дистанційну форму роботи. Перше, говорить директорка, не було таким страшним, як останнє. Так із 2022 року дітей почали активно вивозити з прикордоння за межі громади, а то й країни. Керівники гуртків залучали своїх вихованців до онлайн-занять, підтримували морально.
Ми без дітей не можемо, а вони без нас. Повномасштабне вторгнення все змінило, – додає Світлана Курило.
Коли безпекова ситуація в селищі дозволяла, то проводили заходи до свята осені й записи на конкурси в укритті. Збирали максимум десять дітей разом із батьками й брали письмові згоди.
Вихованці брали участь у конкурсах декоративно-ужиткового мистецтва, а також «Юні художники», «Різдвяний передзвін» тощо.
«Здавалося, що гірше, ніж було вже бути не може»: евакуація
З Великої Писарівки Світлана виїхала 17 березня 2024 року.
Усі думали, що тиждень і повернемося додому. Здавалося, гірше, ніж було вже бути не може, – каже жінка.
А вже наступного дня на приміщення Будинку творчості впала КАБ, пошкодивши дах, деякі стіни, вікна й двері.
Улітку Світлана Курило разом із директоркою відділу освіти, молоді та спорту Великописарівської селищної ради Зоєю Драгун вивозила картинну галерею заслуженого художника України Миколи Нечвоглода. Вдалося евакуювати 152 картини, деякі були пошкоджені. Великописарівська селищна рада допомогла, і їх вивезли в Київ. Зараз картинна галерея знаходиться в Національному музеї історії України у Другій світовій війні на території меморіального комплексу. До війни вона була візитівкою Великої Писарівки: приїжджали на екскурсію діти з Краснопілля, Сум, Охтирки, були й гості із за кордону. Світлана сподівається, ситуація покращиться й картини повернуть.
Архівні фото працівників закладу
Залишилися вироби, які ми збирали роками, меблі. Були постійна виставка й куточок патріотичного виховання, деякі експонати із сьогоднішньої війни. Ще після першого вибуху воно все завалене. Було дійсно страшно, щоб балки не обвалилися й не впали на голову, щоб не почався обстріл. Бо ж там усе як на долоні, – розказує директорка закладу.
Незадовго після цього, 1 вересня 2024 року внаслідок пожежі, яку спричинив ворожий обстріл, будівля згоріла. За словами Світлани Курило, вчасно вдалося евакуювати хоча б якусь частину надбань.
Архівні фото працівників закладу
Переїзд і допомога
Після переїзду емоційний стан у колективі змінився. Директорка виділяє фактори війни, знищеного закладу, смутку за домівкою й колективом. Хоч заклад і працював дистанційно, але на новому місці з’явилася можливість повернути старий формат зустрічей – офлайн.
Почали налагоджувати контакти з місцевими громадськими організаціями, спочатку з Охтирським молодіжним центром, потім знайшли Райз+, Простір рівних можливостей, продовжили співпрацю з благодійним фондом «Добрі справи від щирого серця». Спілкуються з Охтирським краєзнавчим музеєм, Будинком культури Чернеччинської громади й Данською радою у справах біженців.
Ми переїхали в Охтирку вимушено. Я так і кажу, що не внутрішньо перемішені, а вимушено переміщені. Так от було дуже важко, всі налякані, не знали що робити й куди йти, – говорить Світлана Курило.
На початку переїзду громадські організації почали проводили для дітей-переселенців заходи і якраз Будинок дитячої та юнацької творчості з Великої Писарівки допомагав їх збирати.
Спочатку це було трошки важко. Діти боялися кожного стуку, якщо десь машина проїжджає поруч – лякалися, – пояснює жінка.
Заклад отримав в оренду приміщення, куди привезли частину евакуйованих виробів із Великої Писарівки і Ямного. Почали з прибирання, а тепер гофрованим профілем розділили його на дві кімнати – спортивну й офіційну для свят. Урочисту кімнату прикрасили до Геловіна гарбузами, павутиною й кажанами. Світлана також показує ляльку-мотанку, яку вдалося забрати з Великої Писарівки. При вході поставили шафу з виробами, а в коридорі – тенісний стіл.
У співпраці з ГО «Райз+» зараз проводять свята для дітей. Будинок дитячої та юнацької творчості взяв участь у проєкті «СОС Діти. Програма екстренної допомоги» і виграв грант, у межах якого зробили дитячу спортивну кімнату. У ній є тренажери, м’ячі, шведська стінка, гірка й інше приладдя. Усі охочі можуть відвідувати мініспортзал. Зараз там проходять тренування школярів-легкоатлетів із Великописарівської громади.
Також у проєкті «Відродження» отримали грошову допомогу й проводять заходи з декоративно-ужиткового мистецтва: виготовляють поробки, обереги, пишуть картини. Мають і психолога, який надає психологічну підтримку дітям, батькам і працівникам закладу.
«Діти навчаються онлайн, керівники допомагають через монітор»: як працюють зараз
На сьогодні навантаження керівників складає чотири години на тиждень. Працюють гуртки «Юний художник», національно-патріотичний «Джура» для молодшої вікової групи, туристико-краєзнавчий, психологічного напрямку й ляльковий театр.
Діти навчаються онлайн, керівники допомагають через монітор. Було в планах взяти й старших дітей на гурток «Джура», але тут вже важче. Діти роз’їхалися, а така робота потребує зустрічей, – пояснює Світлана.
Перед повномасштабним вторгненням до закладу приходили 300 дітей, тепер це число удвічі менше. Зараз 148 вихованців відвідують гуртки онлайн. Залучають також школярів з Охтирки. Іноді виникають труднощі з відсутністю інтернету чи світла.
Планують відкрити нові гуртки, наприклад науково-технічний, національно-патріотичний «Джура» для старших дітей. Але, за словами Світлани, поки намагаються утримати існуючі.
«Працюючи в закладі освіти, такому як у нас, більша частина життя залишається на роботі», – повідомляє директорка.
