Збільшилася кількість занедбаних пацієнтів
«Людей стало менше, багато хто виїхав, а хворих навпаки — більше, — говорить Олександр Добронос. — Зросла не лише загальна кількість онкозахворюваності, а й збільшилася кількість занедбаних пацієнтів, які звертаються до онкоцентру вже на третій або четвертій стадії раку. Хтось не має можливості доїхати до лікарні, хтось не має бажання — через неуважність до свого здоров’я чи пригнічений стан. Дуже великий вплив має стрес, який відчувають люди, вони переживають за своїх близьких, за тих, хто воює або знаходиться на тимчасово окупованих територіях, і саме через це виникає багато онкозахворювань».
За словами лікаря, пацієнти з занедбаними онкологічними хворобами часто знають, що хворі, але не звертаються за допомогою із різних причин. До прикладу, людина з прикордоння має рак кишківника, у неї виділяється кров, та вона не їде до онкоцентру, бо для цього треба покинути свою родину під обстрілами. Жителям віддалених сіл важко добратися до Сум, бо автобус із села до районного центру може ходити раз або двічі на тиждень, а звідти ще треба доїхати до обласного центру.
«Деякі пацієнти не можуть звернутися за допомогою через те, що живуть у віддалених селах, інші — через те, що виїхали за кордон, де черга до онколога може становити й півроку, а у нас це максимум два тижні, — говорить Олександр Добронос. — Коли пацієнт відчуває перші симптоми, він хворіє вже близько року, до цього хвороба знаходиться в безсимптомній стадії. Вона росте, розвивається, але людина нічого не відчуває, у цьому й складність діагностики в онкології. Тому ми найчастіше маємо справу як мінімум з другою стадією, а буває, що з третьою і четвертою. Виявити онкохворобу на першій, найсприятливішій для лікування стадії, може або грамотний фахівець, який запідозрить і направить до нас, або під час профогляду».
Отримати консультацію щодо підозри на онко можна й у районній лікарні, та встановлення онкологічного діагнозу й призначення його лікування, можливе лише у спеціалізованому центрі. Аби пройти необхідні обстеження пацієнту потрібно звернутися до сімейного лікаря, який за потреби направить його до онкоцентру.
Рак молочної залози – найпоширеніша онкологічна хвороба серед жінок
Олександр Добронос спеціалізується на захворюваннях молочної залози, шкіри і м’яких тканин, як і будь-який хірург сумського онкоцентру він і веде амбулаторний прийом, і проводить операції.
«Наразі рак молочної залози — найпоширеніша онкологічна хвороба серед жінок, — говорить Олександр Добронос. — Здорова жінка у віці 40 років має раз на рік зробити УЗД молочних залоз, старша за 50 — раз на два роки. Рак молочної залози на перших стадіях, коли прогноз для пацієнтки буде максимально доброзичливим, найчастіше виявляється саме на мамографії, а не на прийомі у лікаря».
У 2022 році на Сумщині на 100 тисяч жінок було зафіксовано 69,6 хворих на рак молочної залози, а в 2023 – 79,4.
На кожного пацієнта виділяється 15 хвилин
Олександр Добронос говорить, що медики працюють у великому навантаженні та в обмежений проміжок часу мають не лише провести діагностичні маніпуляції, поговорити з пацієнтом, виявити його скарги, але й заповнити документацію у паперовому та електронному вигляді, створити електронні направлення. На кожного пацієнта виділяється 15 хвилин, які перериваються сигналами повітряної тривоги, під час яких медики просять людей пройти до укриття.
За день я маю прийняти в середньому 25 пацієнтів, починається повітряна тривога, яка триває три години, десь 12 пацієнтів вже не отримають консультацію, — говорить Олександр. — Це можуть бути люди із Сум, які одразу перепишуться на прийом через два тижні, а можуть бути з Середино-Будського району, Великописарівської або Зноб-Новгородської громади. Як бути з такими пацієнтами: це все на ентузіазмі лікаря, який може прийняти пацієнтів у свій особистий час після закінчення тривоги.
Лікар говорить, що саме віддалені громади із поганим транспортним сполученням мають більшу кількість занедбаних онкодіагнозів.
Якби у нас було більше лікарів, я б продовжив воювати
Перші півроку повномасштабного вторгнення Олександр Добронос працював бойовим медиком у підрозділі одного з ДФТГ.
«У серпні 2022 я повернувся до онкоцентру, бо вирішив, що на цій роботі зроблю більше. Якби у нас було більше лікарів, я б не повертався і продовжив воювати», — говорить медик.
На початку повномасштабного вторгнення в онкоцентрі залишилося небагато пацієнтів: медики виписали всіх, хто міг поїхати додому. Залишили лише тих хворих, які б загинули без медичної допомоги. Тоді на наявну кількість пацієнтів у лікарні вистачало медперсоналу. Наразі в медзакладі є черга на госпіталізацію, потік пацієнтів збільшується, а кількість працівників, навпаки, зменшилася.
«Раніше випускники Сумського медичного інституту хотіли у нас працювати, зараз вони шукають роботу закордоном, — говорить Олександр Добронос. — Наше фінансове забезпечення відрізняється від того, яке є в деяких інших країнах або в приватних клініках. Після того, як ми почали працювати за пакетами НСЗУ, зарплати стали вищими, але цього все одно не достатньо для нових спеціалістів, які нещодавно вклалися в своє навчання».
За останні кілька років до онкоцентру прийшли працювати кілька молодих лікарів, але за словами Олександра, це не достатня кількість. Також у медзакладі не вистачає медичних сестер і санітарок — людей, без яких неможлива робота лікаря.
«Який би лікар не був чудовий, він сам не зможе працювати, йому потрібно багато помічників, — говорить Олександр. — Це також пов’язане з війною: як можна змусити працювати у нас санітарочку, яка отримувала невелику зарплатню, а зараз, наприклад, виїхала до Польщі? До того ж це дуже важка робота, і якщо лікарю пацієнти дякують, то інший медперсонал, як правило, натикається на грубість від пацієнтів».
Стрес нікуди не дінеться, навіть, якщо його не помічати
У медзакладі є відносно обладнане підвальне приміщення, яке має кілька входів, запас води і харчів. Поруч знаходиться бомбосховище Сумської обласної лікарні, та, за словами лікаря, більшість пацієнтів не спускаються до сховищ.
«Досить важко пояснити пацієнту, який приїхав з-під обстрілів з однієї з прикордонних громад, що коли у Сумах лунає повітряна тривога, потрібно перейти в бомбосховище, — говорить Олександр. — Такі ситуації викликають негативні реакції з боку пацієнта і ми їх розуміємо, але є наказ від МОЗ, за яким ми маємо переміщувати людей в захищене приміщення».
В онкоцентрі працюють психологи, до яких можуть звертатися і пацієнти, і персонал. Коли пацієнт отримує діагноз онкологічної хвороби, то окрім лікарів, із ним знаходиться психолог, який може поспілкуватися, допомогти опанувати стрес, записати на наступну консультацію. Психологи працюють і в відділеннях, адже онкологічна хвороба змінює не лише структуру організму, а й психіку пацієнта, люди почуваються роздратованими й емоційно виснаженими.
Коли оперуєш і чуєш вибухи, ми, як і всі українці зараз, дивимося, де бахнуло і працюємо далі, — говорить Олександр. — Звісно, все це негативно впливає не лише на пацієнтів, а й на нас, бо ми також маємо родини, переживаємо, але разом із тим повинні мати духовні та фізичні сили, щоб допомагати важкохворим. Стрес нікуди не дінеться, навіть, якщо його не помічати. Ми стаємо більш жорсткими, стає менше емпатії, наші емоції притупляються, так само як ми звикаємо до повітряних тривог, ми звикаємо до чужого й свого горя, ми звикаємо до болю. Багато людей мають неврози, синдром хронічної втоми, накопичення постійної напруги, переживання за близьких, — все це призводить до онкохвороб. Я вважаю, що ми матимемо підвищення онкозахворюваності ще досить довгий час, і після війни також, коли повернуться з-закордону люди, які не мали можливості там лікуватися. Те саме з військовими — деякі з них проходили ВЛК два роки тому і були здоровими, зараз вже мають онкодіагнози.
За словами Олександра Доброноса, багато проблем може вирішити фінансування, збільшення кількості лікарів та площ медзакладів. Та і за наявних можливостей онкоцентр надає послуги у повному обсязі із державним забезпеченням повного циклу допомоги окнохворим від встановлення діагнозу до отримання хіміотерапії.
«Ми не можемо допомогти людині, яка до нас не звернулася, — говорить Олександр. — Так само ми не можемо допомогти пацієнтам, які живуть біля лінії зіткнення, тому за можливості жителям прикордоння варто переміститися у більш спокійні місця. Важливо ставитися до себе з повагою та увагою і за необхідності звертатися за медичною допомогою».
***
«Зараз ми з вами спілкуємося, почалася тривога і моя пацієнтка втратить чергу на біопсію, бо не встигне на УЗД, — говорить Олександр під звук сирени. — Після тривоги я буду в операційній, а потім у мене закінчиться робочий час і вона не потрапить на прийом. Це згідно чинного законодавства. А згідно «нечинного» — зробимо все, аби її прийняти».
Статистичні дані щодо захворюваності надані Сумським обласним клінічним онкологічним центром.
***
Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network
