Як Андрій Мозговий фотографує та зберігає історію Сум
«Троїцька — моя одна з улюбленіших вулиць. Я її дуже люблю фотографувати, вулиця цікава тим, що вона найбільше збереглася саме з початку 20-х років минулого століття. Радянська влада не встигла її перебувати — тут зберіглась така історична забудова», — говорить Андрій Мозговий. Він показує на одноповерхові та двоповерхові будинки й розповідає, що кожен із них має власну історію — тут жили сум’яни, працювали крамниці, формувалося міське життя початку ХХ століття.
Понад десять років Андрій Мозговий фотографує Суми. Він закарбовує історичні будівлі та старі вулиці, парки й міські пейзажі, ловить світанки та заходи сонця, щоразу намагаючись побачити знайомі місця під іншим кутом, в іншому світлі та настрої.
Історія однієї вулиці та однієї людини
Червоні цегли викладені у гострі кути веж. Їх вибудовували ще руки майстрів наприкінці ХІХ століття. Стріла флюгера спрямована на схід. З 1885 року він вказує напрямок вітру. Андрій вдивляється у будівлю Класичної гімназії. Це одна з перших пам’яток архітектури, яку він почав фотографувати в місті.
«Це одна з найвиразніших пам’яток нашого міста. Найкраще вона виходить на фото взимку. Але й восени тут теж можна зробити гарний кадр, коли пожовкле листя вкриває землю».
Чоловік розповідає історію будівель, які стоять довкола. Комплекс споруд навчального закладу будували у другій половині ХІХ століття. У 1873 році тут відкрили чоловічу прогімназію, згодом вона здобула назву Олександрівської. Сусідню будівлю спочатку звели як лютеранське училище для іноземців, а згодом її орендувала жіноча гімназія.
Під час Другої світової війни у приміщенні Класичної гімназії був німецький шпиталь для військових. У приміщенні справа від нинішньої 8-ї школи окупаційні сили Третього Райху облаштували військовий табір для військовополонених. Після повернення до Сум радянських військ у будівлю влучила бомба, частково її зруйнувавши.
«Її архітектурний стиль не зберігся, а взагалі вона теж була в такому неоготичному стилі, дуже цікаво виглядала. Нині там є меморіальний знак. У дворі гімназії та восьмої школи були поховання. Це були загиблі військовополонені та військові нацистської на той час Німеччини, що помирали в шпиталі. Тому тут у 2008-му, здається, проводились розкопки і перепоховання», — розповідає Андрій.
Він обертається і вказує на будівлю, що розташована через дорогу від навчальних закладів. Це Костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії — єдиний у Сумах римо-католицький храм.
Андрій розповідає: наприкінці ХІХ століття в Сумах жило чимало іноземців — бельгійців, німців та інших фахівців, яких, зокрема, запрошував на роботу Павло Харитоненко. У 1890-х роках меценат подарував ділянку землі іноземцям-католикам для будівництва храму.
За радянської влади костел закрили, а з 1970-х років у будівлі облаштували спортивний зал восьмої школи, який діяв до розпаду Радянського Союзу.
«У радянської влади було прагнення все зруйнувати й побудувати нове, не зберігаючи нашу історію. Центр міста, на жаль, перебудований. А Троїцька цікава тим, що радянська влада не встигла її повністю перебудувати — тут ми можемо побачити більше будівель, які збереглися ще до приходу комуністів. На жаль, деякі з них руйнується. Багато з них просто не підтримують у належному стані, не ремонтують».
Близько 15 років Андрій цікавиться історією Сум. Спочатку він досліджував походження власної родини, а згодом почав цікавитися історією рідного міста. Він шукав старовинні світлини та листівки із зображеннями Сум початку ХХ століття. Розглядаючи їх, Андрій намагався з’ясувати, де саме були зроблені ці кадри, що це за будівлі та якою була їхня історія. Зображення шукав в інтернеті, книгах, бібліотеках, архівах, на барахолках та аукціонах. Так поступово зібрав власний електронний архів, у якому, за його словами, близько 10 тисяч історичних фотографій.
Певний час Андрій був одним з адміністраторів краєзнавчої групи у соцмережі Facebook. Разом з іншими учасниками вони збирали старі світлини міста, шукали інформацію про будинки та людей, які з ними пов’язані.
Згодом краєзнавство вийшло за межі Сум. Андрій почав подорожувати Сумщиною, фотографуючи старі церкви, садиби та інші пам’ятки.
«Коли я почав вивчати історію — я став по-іншому дивитися на місцеві будівлі, то зрозумів, що Суми дійсно європейське місто. Особливість історичної забудови Сум — це поєднання європейської архітектури з українськими стилями. Власники підприємств та заможні містяни запрошували архітекторів не лише з інших міст України, а й з Європи. Навіть звичайні житлові будинки відрізнялися один від одного. Тобто в них видно, що є стиль, є архітектурний смак», — говорить Андрій.
Плівкові та цифрові кадри
Цікавість до фотографії — це родинна справа. Батьки Андрія захоплювалися фотографуванням, тому вдома був плівковий фотоапарат і фотозбільшувач. Фотографії друкували самостійно.
Свій перший кадр Андрій заплівкував приблизно у десять років. У школі він ходив на фотокружок, а вдома проявляв світлини у найтемнішій кімнаті — ванній.
Спочатку фотографував однокласників, родинні свята та повсякденне життя. Потім плівкові фотоапарати змінилися цифровими. У 2014 році Андрій придбав професійну дзеркальну камеру.
Через кілька років він вирішив отримати й профільну освіту. У 2024 році закінчив Сумський центр професійно-технічної освіти з дизайну та сфери послуг за спеціальністю «Фотограф. Фотороботи». Водночас професійна діяльність Андрія пов’язана зовсім з іншою сферою. Уже 20 років він працює головним інженером у одному з банків. Його відділ займається ремонтом банківського обладнання. Нині чоловік займає посаду головного інженера.
Улюблені жанри Андрія — пейзажна, архітектурна та вулична фотографія. Людей він фотографує рідше, натомість любить спостерігати за життям міста. Найбільше все ж його цікавить архітектура. Йдучи містом без фотоапарата, він розглядає будівлі, які вже неодноразово потрапляли в його об’єктив, і помічає ракурси, з яких вони відкриваються по-новому. Андрій натискає на уявний затвор камери і обіцяє собі повернутися, щоб зробити цей кадр.
Деякі будівлі він фотографує лише в певний час. Андрій знає коли світло падає так, щоб найкраще підкреслити архітектурні фасади сумських вулиць.
Іноді заради потрібного кадру доводиться чекати або повертатися до тієї самої будівлі в іншу пору року.
«Я цілий рік ходжу, фотографую. Навіть так по місту йду і думаю: «О, гарний ракурс церкви чи собору». Набагато цікавіше, коли знаходиш новий ракурс — можеш щось цікаве зробити».
Любити пам’ятки
Андрій продовжує йти улюбленою вулицею міста й зупиняється навпроти Троїцького собору. У 2025 році він сфотографував храм і надіслав світлини на конкурс «Вікі любить пам’ятки».
Цьогоріч оголосили результати. Фотографія дзвіниці посіла перше місце у спеціальній номінації «Елементи екстер’єрів». Ще одна світлина, зроблена всередині собору, перемогла у номінації «Інтер’єри 2025» та отримала відзнаку як найкраще фото Сумської області.
З 2020 року Андрій бере участь у міжнародному фотоконкурсі «Вікі любить пам’ятки». Світлини завантажують до Вікісховища — відкритої бази зображень, де вони зберігаються та залишаються доступними для всіх.
У 2021 році його фотографія Воскресенської церкви перемогла у номінації «Найкраще фото Сумської області».
«Це радість така була. Я до цього фотографував чисто для себе. Тому це була така відзнака професійна для мене як фотографа, плюс це був стимул працювати далі».
Після конкурсу Андрій почав більше вивчати архітектурну фотографію. Читав спеціальну літературу, стежив за роботами інших фотографів, розглядав світлини європейської архітектури. У наступні роки його роботи знову перемагали в обласній номінації.
Андрій також фотографує будівлі, які були пошкоджені або зруйновані. До повномасштабної війни він встиг зафіксувати деякі з них ще до руйнувань. Тепер ці світлини мають для нього ще й документальне значення.
«У мене є ціла серія робіт будівлі садиби Суханових-Сумовських, до руйнувань і після того, як Росія обстріляла те місце “Іскандерами”. Ця садиба — моя улюблена пам’ятка архітектури в Сумах. Минулого року у “Вікі любить пам’ятки” з’явилася окрема категорія — зруйновані пам’ятки. Вони вже другий рік, здається, проводять конкурс по цій категорії, тому що в Україні багато зруйнованих пам’яток. Я теж туди відправляю свої роботи».
Деякі історичні будівлі Андрій не встиг сфотографувати. Нині вони знаходяться в зоні активних бойових дій.
Палацовий комплекс Харитоненків-Ліщинських у Кияниці, що в Юнаківській громаді, — одна з найцінніших історичних споруд Сумщини. У квітні 2026 року маєток обстріляли російські військові, частково зруйнувавши будівлю.
«Я був у Кияниці і бачив садибу — вона найбільше мені подобається з усіх пам’яток області. Але сфотографувати на фотоапарат я не встиг. Це такий біль, що наші пам’ятки руйнуються».
Людям це потрібно
У січні 2021 року в Сумах заснували фототовариство «Друзі Дагера». Андрій був його учасником від початку, а згодом став керівником.
Товариство виникло після безкоштовного двомісячного фотокурсу, який організував фотохудожник і краєзнавець Сергій Гуцан. Після завершення навчання близько 20 учасників вирішили продовжити спільну роботу.
Фотографи проводили фотопленери, творчі зустрічі, організовували виставки та подорожували Сумщиною, зокрема фотографували історичні пам’ятки.
На початку 2022 року фотографія для Андрія відійшла на другий план.
«Коли почалася війна, ми в Сумах залишилися. І якось фотографія спочатку відпала. Не до фотографії було», — каже він.
Але вже у травні 2022 року учасники товариства організували невелику виставку на Воскресенській. Фотографи сумнівалися, чи доречно проводити культурні заходи під час війни, однак на неї прийшло багато людей.
«Ми зрозуміли, що під час війни людям це потрібно», — згадує Андрій.
Після цього виставки продовжилися, а фотопленери відновилися. Зараз у товаристві 13 учасників, частина з яких виїхала з Сум, але продовжує долучатися до спільних проєктів.
Один із них — «Код нації». Через фотографію учасники показують українську культуру, традиції, архітектуру, народний одяг та людей. Виставку вже представляли у Сумах, містах Сумщини, Києві, Львові та Польщі.
До п’ятиріччя фототовариства учасники підготували виставку «П’ять років, п’ять кроків», яка нині експонується в Лебединському художньому музеї. Дев’ять фотографів представили по п’ять світлин, що відображають найважливіші для них події, теми чи моменти останніх п’яти років. Андрій обрав п’ять своїх фотографій — переможців конкурсу «Вікі любить пам’ятки».
«Це фотографії, які за останні п’ять років стали важливими моментами мого фотожиття».
Після завершення ремонту сумської галереї, яка постраждала внаслідок російського обстрілу, виставку планують представити в Сумах.
Моє місто
У 2024 році Андрій Мозговий відкрив персональну виставку «Моє місто» у сумській галереї. На ній фотограф представив 45 робіт із пам’ятками архітектури, міськими пейзажами та улюбленими місцями Сум.
«Це були найкращі, найулюбленіші світлини. Виставка якраз була у серпні, вона зібрала багато людей і позитивних відгуків».
Після виставки Андрій оголосив розпродаж фотографій, а кошти від їхнього продажу спрямував на потреби ЗСУ.
Він продовжує фотографувати рідне місто та повертатися до улюблених місць. Бере до рук камеру, шукає новий ракурс і знову фотографує Покровський сквер, Альтанку, Воскресенську церкву і, звісно, Троїцьку вулицю.
Світлини Андрія Мозгового розповідають не лише про архітектуру, а й про те, як Суми продовжують жити під час війни.
