Співвласник галереї «BureauArt» та співзасновник «Артдвору на Воскресенській» Вадим Дубодєлов розповів «Трибуні. Суми» про реалії культурного життя прикордонного міста, співпрацю з митцями та бачення Сум як осередку мистецтва.
Прилетіло – і настрій пропав
У липні в галереї «BureauArt» мала відкритися нова виставка, та захід довелося перенести на кілька тижнів через безпекову ситуацію. За словами Вадима Дубодєлова, ця пауза безпосередньо пов’язана з обстрілами Сум та тим, що на події стало приходити менше людей.
Напередодні запланованого відкриття від удару КАБу неподалік постраждала кав’ярня мистецтв на вулиці Соборній. Від уламків ушкодилася одна із дерев’яних скульптур сумського митця Олександра Федоренка, а кілька осколків КАБу згодом знайшли і в самому «Артдворі».
— У нас був артярмарок, на якому продавців було вдвічі менше, а відвідувачів втричі менше, ніж зазвичай. Багато людей виїхали, хтось боїться виходити, у когось настрою немає. Прилетіло десь — особливо поруч, або коли це стосується когось з близьких чи друзів — і все, настрій пропав, — ділиться Вадим Дубодєлов.
Втім, попри небезпеку, культурні події відбуваються. В «Артдворі» двічі на місяць проводять артярмарки та готують страви національних кухонь. Раніше раз на тиждень організовували вечори прослуховування вінілу — їх поки що призупинили через низьку відвідуваність. Нерідко анонсовані заходи доводиться скасовувати через дні трауру. Та Вадим вважає, що продовжувати варто, адже люди залишаються в Сумах і їм потрібно жити. Впевнений, як мінімум, робити це важливо для самих себе.
Евакуйовувати внутрішні колекції галерей поки не планують. Раніше з галереї «Наша», яка знаходиться у ТЦ «Мануфактура», вивезли картини художників з інших міст, тож зараз там залишаються невеликі фонди. Самі ж експозиції тепер вимагають особливого догляду. У галереї «Наша» роботи щовечора знімають зі стін, а зранку вішають знову: через систему підвісів та гіпсокартонні стіни картини вже не раз падали під час обстрілів.
Галеристи мають цінувати художників, а художники мають цінувати галеристів
Художники з інших міст можуть побоюватися приїжджати на відкриття власних виставок у Суми, але передавати свої роботи у прикордонне місто поки не бояться.
— Ми цілеспрямовано продовжуємо працювати, аби наситити Суми роботами художників з усієї України, аби наші художники не варилися тут у власному соку. Це як подорожі — ти маєш їздити в інші країни, аби звідти щось брати, — говорить Вадим Дубодєлов.
Зараз у Сумах одного автора нерідко виставляють одразу на кількох майданчиках: дрібні формати у «BureauArt», великі — у галереї «Наша» або в галереї «Library Gallery», що знаходиться у СНАУ.
Через те що музеї у 50-кілометровій зоні від лінії зіткнення убезпечили свої фонди, Сумський обласний художній музей тепер частково діє як галерейний простір.
— Конкуренції нам немає від цього, бо нам нічого ділити. Чим більше буде галерей, тим більше люди будуть по них ходити, — впевнений Вадим Дубодєлов.
Паралельно Вадим вивозить сумських митців за межі області. Останньою була виставка трьох художників — Олександра Федоренка, Ігоря Швачунова та Василя Клименка — у галереї «Imagine point» у Києві. Під час заходу роботи двох авторів придбали, а одному запропонували вести персональний блог про сучасне мистецтво.
— Я проти провінціалізму, Суми мають бути окремо. Але виставлятися в Києві — це зовсім інший рівень, — говорить Вадим.
Після цієї виставки інші сумські художники почали активно цікавитися можливістю виставлятися в столиці, тож наразі Вадим веде нові перемовини. Водночас він зауважує, що співпраця з київськими митцями має інший рівень організації: вони дають готовий перелік робіт, назви та пресреліз, тоді як місцеві автори цим нерідко нехтують.
— У Сумах художників мало, але буває, що вони не приходять навіть на відкриття своїх виставок. А галерея живе за рахунок того, що вона показує художників і намагається продати їхні роботи. Галеристи мають цінувати художників, а художники мають цінувати галеристів, — впевнений Вадим.
Зараз місцеві митці не заробляють виключно мистецькою сферою: вони викладають або працюють у дотичних галузях, наприклад, у тату-салонах. Ринок продажів у Сумах залишається невеликим — продається кілька картин на місяць, переважно тим самим постійним покупцям або через соцмережі. Не зважаючи на такі продажі, Вадим Дубодєлов намагається формувати культуру цінності мистецтва.
— Ми намагаємося підняти рівень. Не може картина, у яку художник вкладає свої думки, коштувати менше 400-500 доларів — і це якщо художник без імені. Якщо з іменем, то це 2-3 тисячі доларів за картину. Я без будь-якої надії, що це придбають, але люди мають бачити, скільки це коштує, — говорить Вадим.
За його словами, попит на мистецтво дуже широкий. Наприклад, мистецтвознавці можуть сказати, що якісь роботи не є мистецтвом, але вони будуть продаватися на американських маркетплейсах. А є багато талановитих художників, які з якихось причин зовсім не продаються.
Суми є Суми
Для розвитку Сум як культурного осередку потрібні системні рішення та власний бренд. Вадим Дубодєлов переконаний, що не варто когось копіювати, треба створювати власне середовище.
— Треба робити, як поляки. До прикладу, у Любліні не кажуть, що хочуть зробити його, як Варшаву. Там кажуть «Люблін є Люблін». Треба, щоб і Суми були Сумами. Але для цього треба створювати умови для художників, проводити пленери. Та сама Ніч музеїв під час повномасштабного вторгнення робиться зусиллями всього кількох людей, — говорить Вадим.
Головна мрія галериста — перетворити Суми на «місто ста галерей». У цій концепції галереєю вважається будь-яка локація, де експонуються картини: від класичних виставкових залів до бібліотек, барів та кав’ярень. Зараз Вадим нараховує до 50 таких потенційних чи діючих місць.
На його думку, таке позиціонування могло б стати промоцією для туризму.
— Ідея в тому, щоб туристи сиділи в Києві і думали, куди б їм на вікенд поїхати. У Полтаві вони вже галушки їли, у Чернігові вже дивилися на церкви, тому обирають Суми, бо там є 100 галерей, — говорить Вадим.
Він вважає, що для залучення бізнесу можна було б впровадити пільги від місцевої влади — наприклад, знижку на оренду літнього майданчика для закладу, який регулярно виставляє картини.
Серед планів Вадима Дубодєлова — розширювати коло авторів та привозити до міста нові імена. Серед тих, кого він мріє виставити в Сумах — Соня Морозюк та Ахра Аджинджал.
— Є багато гарних художників, ми ж працюємо з однією бульбашкою, це друзі друзів, це кілька галерей. Молоді художники іноді нас самі знаходять, бо їм цікаво виставлятися. Художник же живе, лише коли він виставляється, — підсумовує Вадим.
Він впевнений, що Суми мають величезний потенціал стати місцем арткомун, куди з усієї країни на літо приїжджатимуть митці, аби творити та обмінюватися ідеями.
— Треба для міста якусь фішку. Я вважаю цією фішкою мистецтво. Потенціал у нас для цього є. А зараз гарний час для того, аби посидіти, подумати і все переосмислити, — говорить Вадим.
