Яна Дейнека — соціальна працівниця громадської організації «Клуб «Шанс» у Сумах. Вона працює на одному з пунктів профілактики соціально небезпечних хвороб і щодня опікується клієнтами організації з числа споживачів ін’єкційних наркотиків.
Яна безкоштовно проводить їм асистоване тестування на ВІЛ і вірусний гепатит С, консультує про хвороби та їх профілактику, видає шприци, презервативи, лубриканти та інше.
Розповідаємо про профілактику ВІЛ у Сумах, зміну наркосцени та як війна впливає на клієнтів організації.
Про поточну роботу
Усього в Сумах працюють чотири пункти профілактики соціально небезпечних хвороб. Яна Дейнека працює в кабінеті зменшення шкоди при КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань.
Це — простір, де споживачі наркотиків можуть безкоштовно отримувати шприци, голки, презервативи, лубриканти, набори від передозування — налоксон і комплектуючі, тематичні журнали та газети, проходити асистоване тестування на вірус імунодефіциту людини й гепатит С швидкими тестами, а також — робити скринінг на туберкульоз. У кабінеті зменшення шкоди клієнтам проводять групи самодопомоги, туди можна прийти як самому, так і з близьким оточенням чи родичами, які потребують консультації.
Чистий шприц — це завжди добре. Ну немає в людей грошей, щоб купити, а декому треба по декілька шприців на день, а ще голки, презервативи, то звісно Профілактика — хороший напрямок, потрібний, — говорить Яна Дейнека.
Також соціальні працівники консультують клієнтів щодо доконтактної профілактики ВІЛ — PrEP/ДКП, і перенаправляють до медичного закладу для початку терапії. PrEP — це препарати, що назначають людям, які не мають ВІЛ, але мають високий ризик зараження: споживачам ін’єкційних наркотиків, секс-працівникам, чоловікам, які мають секс із чоловіками, ВІЛ-негативним людям із дискордантних пар (пари, де одна людина має ВІЛ, а одна — ні). Навіть при потраплянні вірусу імунодефіциту людини в організм, PrEP не дозволяє йому розвинутися, таким чином людина залишається здоровою.
Ми розпитуємо в пацієнтів, наскільки вони ризикують: що і як вживають, чи користуються презервативами. Зазвичай приблизно розуміємо, що саме вживає людина, бо це видно і за поведінкою, і за шприцами, які вона бере. Багато клієнтів вживають психостимулятори (солі) ін’єкційно — їм першочергово пропонується PrEP, адже вони частіше мають ризиковану поведінку, зокрема й сексуальну, — розповідає соціальна працівниця Яна.
Загалом вік клієнтів профілактики не змінився, за словами фахівчині, завжди була й залишається категорія і молодих, і старших. Організація не працює з підлітками, тож наймолодшим клієнтам від 18 років, найстаршому — 75. Проте, новий контингент з’явився, зокрема й за рахунок переселенців.
«Попри те, що найпоширенішими є психостимулятори, приходять люди, які вживають опійні наркотики, ще частіше — ті, хто вживають різні речовини. Полінаркоманія взагалі стає проблемою, люди це розуміють, але кажуть: «Руки тягнуться, бо воно все є». Рідше звертаються споживачі аптечних препаратів», — говорить Яна Дейнека.
Аби зменшити ризики передозування, споживачів консультують і видають дві ампули налоксону — це препарат, який допомагає врятувати життя, адже є антидотом у випадку передозування опійними наркотиками, інструкцію до препарату, два шприци і дві спиртові серветки.
Ми попереджаємо, що всі наркотики — смертельно небезпечні, видаємо налоксон, але він, на жаль, не має жодного впливу на психостимулятори. В людини під дією наркотичних речовин, окрім безпосередньо передозування, можуть бути слухові й зорові галюцинації, які хоч і не смертельні, але можуть призвести до смертельних дій: побіг через дорогу, вистрибнув у вікно. Врешті, це хоч і не смертельне, але роздягнувся серед міста. На жаль, суспільство не навчене, що наркозалежність — це хвороба, отже людині, яка під наркотиками, треба допомогти. Чому п’яного можна доставити додому, щоб з ним не трапилося нічого поганого, а людину під наркотиками — ні?, — говорить соціальна працівниця.
Окрім виликів, пов’язаних із вживанням наркотиків, на споживачів вплинуло і повномасштабне вторгнення.
«Люди в стресі, особливо це відчувається після обстрілів Сум чи ближнього прикордоння. У такі дні клієнти можуть проводити на пункті менше часу, хотіти пройти тестування, але в останній момент відмовитися, бо чують вибухи чи сигнали повітряної тривоги. Хтось недосипає, інші втратили роботу, й таких історій дуже багато», — говорить Яна.
Діти й психостимулятори
За останні кілька років, говорить соціальна працівниця, наркозалежність помолодшала. Попри те, що «Клуб «Шанс» не опікується неповнолітніми, час від часу до соціальної працівниці звертаються батьки підлітків, які зіштовхнулися з вживанням психостимуляторів.
«Батьки залишаються сам на сам із цією проблемою, адже в реабілітаційних центрах їм відмовляють через вік дитини. Підліткам можуть запропонувати лікування в психоневрологічних відділеннях, вони знаходяться там 10 днів, виходять і повертаються до вживання наркотиків», — говорить фахівчиня.
На сьогодні, замісної підтримувальної терапії для лікування споживачів психостимуляторів немає. Препарати ЗПТ доступні лише для споживачів опійних наркотиків. За словами соціальної працівниці, попри те, що в Україні почався пілотний проєкт, який направлений на лікування дорослих споживачів психостимуляторів, Суми та Сумщина не входять в його географію.
Діти починають вживати солі з цікавості й нудьги: «Друзі сказали, що це дуже весело». Так як грошей у них немає, починають шукати й знімати «закладки» (ред.прим. — згортки з наркотичною речовиною, залишені в певних місцях продавцем. У контексті цитати — діти роблять це до того, як справжній покупець знайшов речовину). Кажуть: «Я знаю, де можуть розкласти закладки й ходжу містом у надії щось знайти». Питаєш, навіщо тобі це: «Просто цікаво, кидать не хочу, це батьки хочуть, щоб я кинув».
За словами соціальної працівниці, прогноз для таких дітей поганий: від скандалів вдома, до зруйнованої на фізіологічному рівні психіки.
«Організм дитини несформований, він мусить рости й розвиватися, а наркотик зупиняє ці процеси, руйнує нервову систему, людина злітає з котушок. Психостимулятор впливає на всіх по різному, хтось зможе відновити психіку, а хтось проведе залишок життя в психоневрологічному відділенні», — говорить Яна Дейнека.
Соціальна працівниця радить батькам звернути увагу, якщо дитина перестала їсти, схудла, знервована, має розширені зіниці очей, якщо вдома зникають цінні речі чи гроші. Говорить, часом мами звертаються до неї за консультацією, а виявляється, що дитина на психостимуляторах уже два роки, й про це ніхто не знав.
***
Робота напряму Профілактики здійснюється «Клуб «Шанс» в рамках договору про закупівлю послуг із Центром громадського здоров’я України за кошти Глобального Фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.
Робота з видачі налоксону відбувається в межах напряму «Профілактика передозувань опіоїдами», проєкт «Супровід і підтримка ключових груп в контексті профілактики ВІЛ-інфекції», за фінансування Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я».
