Медичний заклад у селі Хухра на Сумщині побудували у 1910 році. Він вистояв під час Другої світової, але був зруйнований трьома авіабомбами, які скинув на нього російський літак у березні 2022 року.
Раніше це була дільнична лікарня зі стаціонаром на три десятки ліжок. Свого часу тут навіть приймали пологи. У 1992 році у лікарні зробили ремонт, а тоді відбулися скорочення, медична реформа і в Хухрі залишили лише амбулаторне обслуговування пацієнтів. На початку 2022 році у приміщенні лікарні готувалися відкрити хоспіс, а вже за кілька місяців від нього лишився лише фундамент.
Вигадували як передати ліки через річку
Коли почалося повномасштабне ніхто з працівників амбулаторії не виїхав. Навпаки — працювали понаднормово: вели прийом, їздили на виклики, займалися гуманітарною допомогою.
Під час активних бойових дій в області, коли небом снували російські літаки, багато мешканців Хухри виїхало. Тим більше виїхали ті, хто постійно потребує лікарських засобів — всі аптеки в громаді були закриті.
«Є люди з такими захворюваннями, що не можуть і дня без ліків: онкохворі, хто має проблеми з щитоподібною залозою, діабет, тиск… Людина може померти, якщо не матиме необхідних препаратів», — пояснює завідувач амбулаторії та сімейний лікар Анатолій Шевчук.
Тоді медичні препарати для таких хворих допомагали знайти волонтери й місцева тероборона: їздили в Полтаву, закуповували їх там і звозили до сільського будинку культури, де працівниці амбулаторії все перебирали, фасували й передавали місцевим мешканцям та в інші громади.
«Телефонують мені колеги з інших районів, а у них — онкохворі без знеболювального. Кажу «В нас є, волонтери привезли». Тоді ще позривали мости, то ми через річку вигадували як передати», — пригадує Анатолій Шевчук.
Після звільнення області аптеки відновили роботу. Зокрема й ті, що відпускають лікарські засоби за програмою «Доступні ліки». Сьогодні такі працюють у самій Хухрі, й у сусідніх Охтирці та Котельві.
Єдине, чого не стало після початку повномасштабного вторгнення, — аптеки, яка видає препарати за «червоними рецептами», тобто ті, які містять наркотичні речовини. Така була в Охтирці, але у березні 2022 року евакуювалася і досі не повернулася. Тепер за такими ліками треба їхати до Сум.
Побудували за два тижні
Зранку 17 березня 2022 року російський літак скинув на Хухрянську амбулаторію три авіабомби. Внаслідок удару троє людей загинуло, ще шестеро — були у тяжкому стані. Сьогодні про те, що тут колись знаходилася будівля амбулаторії, свідчить лише фундамент та уламок даху, який застряг на одному з дерев.
У липні того ж року Міністерство охорони здоров’я України повідомило, що німецька компанія Rolls-Royce Power Systems AG виділила 13 мільйонів на відбудову цього медзакладу. Заклад мав запрацювати ще до кінця 2022 року. Врешті місцевим лікарям довелося приймати пацієнтів у будинку культури аж до жовтня 2023 року, поки Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) не встановила тут модульну поліклініку. 13 березня 2024 року у Хухрі почали будівництво стаціонарної амбулаторії на кошти, зібрані через фандрейзингову платформу UNITED24. Цього разу будівництво оцінили у 24,6 мільйона гривень. Але куди поділася компанія Rolls-Royce так і не прокомунікували.
«При будівництві лікарні, на початку минулого століття, землю під неї не оформили. Тому, за документами, це земля — під посів. Коли Rolls-Royce виділив кошти, земельний кадастр не видавав дозволів на землю у прифронтових зонах і під забудову треба було шукати іншу ділянку. Її знайшли. Почали все оформлювати й у результаті один із чиновників райадміністрації відмовився поставити підпис на фінальному документі. Його пізніше звільнили, але Rolls-Royce спрямував кошти на якісь інші потреби», — пояснюють в амбулаторії.
Всесвітня організація охорони здоров’я сама запропонувала громаді побудувати тут модульну поліклініку. Єдиною умовою була наявність комунікацій та висновок Державної служби з надзвичайних ситуацій про те, що будувати тут безпечно.
Ця поліклініка складається з восьми збірних модулів, об’єднаних у медичний заклад із чотирма кабінетами для прийому пацієнтів. На її будівництво, говорить Анатолій Шевчук, пішло десь два тижні.
«Вартість амбулаторії та обладнання, яке надали у комплекті з нею — 5,152 мільйона гривень. Можна було зайти з порожніми руками й відразу працювати — в амбулаторії було все необхідне і навіть запас найнеобхідніших лікарських засобів на перший час», — говорить Емілія Дашко, директорка Чернеччинського центру первинної медико-санітарної допомоги, якому підпорядковується Хухрянська амбулаторія.
Проте, така поліклініка — лише тимчасове рішення. Вона може працювати до 10 років.
Коли ж у Хухрі збудують стаціонарне приміщення амбулаторії, на три лікарі, тут, на місці колишньої дільничної лікарні, яку зруйнували росіяни, побудують хоспіс. Модульна поліклініка продовжить працювати у його складі.
Плани на створення хоспісу громада мала вже давно. Навіть виграла грант на реалізацію цього проєкту на початку 2022 року, перед початком повномасштабної війни. Але, якщо раніше для цього було повноцінне приміщення, то тепер — лише комунікації.
«Громада велика і тут вистачає людей, які такої послуги потребують. До того ж хоспіс, з одного боку, дозволить створити нові робочі місця для медичного персоналу, а з іншого — полегшить життя і паліативних пацієнтів, і їхніх родичів, яким часто через догляд за хворим потрібно звільнятися з роботи», — пояснює Анатолій Шевчук.
У будь-який час доби
Сьогодні Хухрянська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини обслуговує п’ять населених пунктів, хоча декларанти тут є зі всієї України. Є пацієнти, які живуть в Охтирці, Харкові, Києві, Полтаві, а задекларовані тут.
«В одних тут дача, в інших — батьки. Колись звернулися до нас по допомогу, прийшли на прийом, і їх без черг, швидко прийняли. Людям сподобалося, то вони й залишилися тут декларантами. А якщо треба потрапити до спеціаліста другого рівня, консультуються телефоном і отримують електронне направлення від нашого лікаря», — пояснює сімейна медична сестра Любов Хілобок.
«Швидкої» тут немає, але є службовий автомобіль, яким лікар в будь-який час доби може доїхати до пацієнта. Це, до речі, було однією з умов працевлаштування тут 20 років тому, пригадує Анатолій Шевчук.
За часів СРСР він був начальником медичної служби однієї з бригад протиповітряної оборони. Об’їздив тоді, говорить, усе — аж до Уралу. І допомогу вміє надавати найрізноманітнішу — коли госпіталь за 200 кілометрів, мусиш вміти. Коли радянський союз розпався, він служив у Самарській області, але дуже хотів повернутися, якщо не на рідну Вінниччину, то принаймні в Україну. Тоді Анатолій Шевчук знайшов у Охтирці лікаря з Самарської області, який погодився помінятися з ним квартирами й посадами. Здолавши кілька кіл погоджень через Київ і Москву, їхня угода таки стала можливою.
Коли Анатолій Бронеславович звільнився зі служби, сільський голова запросив його лікарем до Хухри. Але жити просив тут, а не в Охтирці, щоб можна було обслуговувати пацієнтів вдома. Так він і працює тут вже 20 років. Зараз — завідувачем амбулаторії та сімейним лікарем.
Говорити про вплив війни на здоров’я — зарано
Повномасштабна війна відобразилася на психоемоційному здоров’ї пацієнтів, говорять медики. Щоб якісно надавати їм допомогу вони проходять спеціальні курси й постійно підвищують кваліфікацію.
Кількість пацієнтів у амбулаторії також дещо зросла — дехто з внутрішньо переміщених осіб підписує декларації з місцевими лікарями. Хоча приїздять вони сюди хвилями: спершу було багато людей з Харкова, Авдіївки, Бахмута, пізніше вони поїхали у пошуках кращих умов. Після цього стали їхати мешканці прикордоння Сумщини.
Місцеве населення у лютому – березні 2022 теж виїжджало, але на сьогодні вже майже всі повернулися.
«Коли область звільнили, майже всі повернулися додому. Зараз лише кілька дітей залишаються за кордоном. Але й вони тримають зв’язок із місцевими лікарями: спілкуються через вайбер, надсилають інформацію про стан здоров’я дитини, про всі щеплення, які там роблять. А ми додаємо записи до медичної картки, що дитина вакцинується, наприклад, згідно з польським календарем щеплень», — пояснює медична сестра загальної практики сімейної медицини Інна Коваленко.
Із щепленнями, до речі, тут проблем немає. Їх, згідно з календарем, не роблять лише одній дитині, яка має інвалідність і постійно перебуває на лікуванні іншими медичними препаратами. Через це лікарі не рекомендують їй вакцинуватися.
«Є кілька мам, які відмовляються від безплатної вакцини через недовіру до країни-виробника. Натомість приходять і просять назву аналогічної вакцини, виробленої в іншій країні, щоб самостійно купити її в аптеці. Але вакцинацію все одно не пропускають», — говорить медсестра.
Загалом же, медики не поспішають робити висновки про вплив повномасштабної війни на здоров’я пацієнтів. Вони фіксують кожен випадок, але аналізувати інформацію, вважає Анатолій Шевчук, буде логічніше вже по закінченні війни.
***
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю сайту «Трибуна. Суми» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
