21 квітня дрон-камікадзе “Герань” влучив поряд з Сумським хіміко-технологічним центром ПТО. Момент удару зафіксував годинник у холі — він зупинився рівно о 1:26. У будівлі не залишилось цілих вікон та дверей. Менше ніж за тиждень заклад повернувся до повноцінної роботи, а освітяни говорять “Ми були, є і будемо, нас не зламати”.
Ніч атаки
Вночі 21 квітня “Герань” впала за кілька метрів від центрального входу в училище. Зараз на тому місці — залишки згорілого безпілотника і вирва. У залізних дверях навпроти — отвір, який пробив розпечений уламок. Самі ж двері після удару були сильно покручені, згодом їх трохи вигнули. Центральний вхід у заклад повністю розбитий — зараз замість нього двері з OSB-плит.
Вибухова хвиля пройшла крізь увесь комплекс — навчальні корпуси, виробничі майстерні, спортзал. Вибило понад 400 вікон. З усіх дверей у будівлі вціліло лише троє металевих — решту вирвало з петель, погнуло або розтрощило вщент. Стіни подекуди пробиті наскрізь. У деяких кабінетах від вибухової хвилі навіть увімкнулося світло. Постраждав і дах: плити, якими він був вкритий, від вибухової хвилі перевернуло. Наскільки серйозні там пошкодження — фахівці ще не оцінювали.
Відновлювальні роботи в училищі тривають. Зараз фахівці закривають частину вікон прозорою плівкою замість OSB-плит, аби у будівлі було світліше і туди потрапляли сонячні промені. Таку кількість вікон замінити на нові одразу не вдасться, — говорить директор Валерій Каркачов.
Чоловік приїхав на місце менше ніж за пів години після атаки. Він живе в іншому районі міста. Після вибуху з вікна побачив пожежу в тому боці міста, подзвонив колезі, і разом приїхали. Коли прибув, йому дали дозвіл зайти всередину. Каже, що перші емоції навіть не пам’ятає. Був у ступорі.
Охоронець, що чергував тієї ночі, вижив лише тому, що в момент удару робив обхід з іншого боку будівлі — це його і врятувало. Проте він отримав сильний стрес.
Пан Валерій згадує: вся територія біля будівлі була засипана склом. Коридорами лежали вирвані двері та обсипана фарба зі стелі та стін. Страшно уявити, що сталося б вдень, коли в коридорах ходять студенти та викладачі. Скло влетіло у стіни навпроти вікон — наскрізні дірки там, де могли стояти люди.
Фото надали у закладі
“Ми вклали сюди душу”
Для тих, хто десятиліттями працює у цих стінах, цей удар — не просто матеріальні збитки. Це особистий біль. Заступниця директора Ніна Макотренко каже, що прийшла сюди одразу після закінчення інституту і пропрацювала тут усе трудове життя. 21 квітня приїхала в училище, коли ще тільки світало. Каже, що стояла і мовчки плакала.
“Не знаю, як передати те, що відчувала, підійшовши сюди… Стою, дивлюсь на все це і не можу говорити, сльози текли. Перше, що я спитала — як наш охоронець, дізналася, що він живий. Директор заспокоював, щоб не плакала, але як не плакати, якщо все життя пройшло тут? Скільки тут було і радощів, і прикрощів, скільки дітей, скільки поколінь”.
Методистка Любов Матяш ділиться, разом із колегами власноруч добирала штори й вазони для кабінетів, тож коли побачила їх обірваними й понівеченими, теж не стримала сліз.
“Перше, коли прийшли, побачили оцю всю розруху, — були сльози, біль від того, що все твоє свідоме життя віддано було цій роботі. Ми сюди вклали душу. Але нас не зламати, якби вони не старалися. Ми ні на день не припиняли освітній процес. Вони хочуть, щоб ми були безграмотні, загнані в якісь рамки. Та освіта тримає свій фронт. Такі удари — це геноцид, це знищення народу. Куди вони спрямовують свою агресію? Проти кого вони воюють? Проти дітей та викладачів? Тут не було жодного військового об’єкта”.
Викладачка математики Ілона Міненко дізналася про удар ще вночі — від знайомого, який живе в сусідньому будинку. Одразу знала, що її кабінет буде пошкоджений: вікна виходять якраз на місце удару. “Душа болить, бо ти працюєш роками, плекаєш кожний куточок, а це все взяли і знищили. Виглядало це страшно: все скло з вікон опинилося у стіні навпроти”, — каже вона. За тиждень кабінет разом з колегами довели до ладу. Але коли туди можна буде вивести дітей — поки невідомо.
Фото надали у закладі
В училищі змішана форма навчання: теоретичні уроки проходять дистанційно — у синхронному або асинхронному режимі, залежно від важливості теми. Виробниче навчання — тільки у закладі.“Як зварювальника можна навчити працювати онлайн?”, — говорить директор.
У день удару уроки не скасували — заняття пройшли в асинхронному режимі. А з 23 квітня заклад повернувся до повноцінної роботи.
“Такі події згуртовують”
На ранок після атаки понад 150 колег з інших міських училищ прийшли на допомогу — прибирали скло та уламки, а потім забивали вікна. Скільки машин знадобилося, щоб вивезти сміття, навіть не рахували. Долучилися і студенти разом із батьками.
Ніна Макотренко говорить: “Ми всі об’єдналися, всі переодяглися і злагоджено працювали. Такі події згуртовують. І коли працюєш, якось емоційно легше. Це було так чуттєво, що стільки людей відгукнулося нам на допомогу. Ми на свою сторінку виклали відео, де показали все — від моменту влучання до того, як ми тут всі працювали, і все прибрали. Цим відео ми показали, що ми були, є і будемо”.
Хоч відновлювальні роботи ще тривають, працівниці вже дбайливо розставили по коридорах квіти на свої місця — для затишку. Кажуть, що для них це не просто робота — вони в кожен куточок вклали душу.
Наразі керівництво закладу працює над тим, щоб зареєструвати будівлю в реєстрі пошкодженого майна: треба зібрати документи, після чого комісія буде обстежувати й підраховувати збитки. Завдяки благодійникам сподіваються усунути всі наслідки до початку нового навчального року.
На флагштоці біля входу знову майорить прапор України. Попередній — зірваний і понівечений вибухом — знайшли й збережуть у музеї як доказ російського злочину. На вході повісили новий годинник — точно такий, який знищив удар. “Ми просто показуємо, що ми живемо”, — каже директор.
***
Вночі 21 квітня було щонайменше сім влучань у житловий квартал Сум. Як повідомили у Сумській міськраді, внаслідок масованої атаки постраждало 39 людей. Пошкодження зазнали 36 об’єктів, серед них 14 житлових багатоквартирних будинків, 15 приватних, а також будівлі закладів освіти, медицини та спорту.
У російських месенджерах же заявили, що в Сумах “знищували військові розташування”. Аналіз ГО “Громадський моніторинг України” показав, що за час повномасштабного вторгнення російська пропаганда поширила щонайменше 11 дезінформаційних повідомлень щодо Сумщини, у яких намагалися перекласти відповідальність за обстріли та руйнування на українських військових.
Частину ударів пояснюють влучанням по базах та техніці ЗСУ, частину – наслідками роботи української ППО. Найчастіше пропагандисти використовували фото та відео реальних руйнувань на Сумщині, але відповідальність за це перекладали на українське військо. Мовляв, бійці або перебувають в обʼєктах цивільної інфраструктури, або самі обстрілюють міста і села.
