Навчання в Сумському обласному академічному ліцеї імені Дмитра Євдокимова починається з сьомого класу й триває до випускного в одинадцятому. Цей заклад освіти приймає обдарованих підлітків із різних районів Сумщини й міста Суми й навчає за фізико-математичним, хіміко-біологічним, історичним і напрямом української філології.
До війни тут були вступні іспити, шестиденне очне навчання й життя в гуртожитку. Із 24 лютого 2022 року — виїзд дітей у громади, обстріл мікрорайону, вибиті вікна навчального корпусу, ремонти й врешті — змішана форма зустрічей, коли в класі є камера й проєктор.
Читайте про те, як Академічний ліцей імені Дмитра Євдокимова пережив початок повномасштабного вторгнення, оговтався після обстрілу й відновив навчання. А також — про вцілілі вітражі й ноу-хау.
Віддати дітей батькам
«Зранку 24 лютого 2022 року ми з’їхалися до ліцею, в гуртожитку якого ще жили учні, й нашим основним завданням було організувати виїзд дітей додому. Проте перший вплив повномасштабної війни учні відчули ще вночі. Старшокласники зібралися разом у кімнатах, обговорювали, плакали», — згадує події дворічної давнини директорка закладу Інеса Пєсоцька.
Батьки, які виїхали за дітьми, вже за кілька годин зустрілися з перешкодами: хтось не міг їхати — були перекриті дороги, десь вже йшли колони російської техніки.
«Перший двізнок до мене був о 4:30 ранку. Телефонували вихователі, питали, що робити — їм дзвонили батьки з Білопілля, казали, що почалася війна й тривають бої, хотіли забрати дітей. О 6:30 я була в ліцеї, до 10:30 ми вже всіх учнів роздали батькам. Об 11:00 діти, які їхали в Краснопілля, Юнаківську громаду, зустріли колони російської техніки», — говорить Людмила Парфенюк, заступниця директорки з виховної роботи.
Уже 26 лютого 2022 року росіяни обстріляли мікрорайон Веретенівка, де знаходиться академічний ліцей. Від вибуху снарядів були пошкоджені шибки та дахи приватних будинків, а також коледжу Сумського аграрного університету, геріатричного пансіонату, кардіологічного диспансеру, комунальної кінно-спортивної школи, й, власне, — Сумського обласного академічного ліцею імені Дмитра Євдокимова.
Вибиті шибки
Приліт снаряду поблизу ліцею вибуховою хвилею вибив вікна в навчальному корпусі з першого по третій поверх. Завдання освітян змінилося — дітей батькам роздали, тож цього разу треба було придумати, чим закрити вибиті шибки.
На допомогу прийшов волонтер, і я вже навіть не пам’ятаю, як ми його знайшли. Він привіз матеріали — деревинностружкові плити, й сам зашив вікна першого поверху. Я тоді запитала його прізвище, а він лише сказав, що не хоче розголосу, — згадує директорка ліцею.
За кілька днів приватна охорона закладу освіти була відкликана. Тож працівники, які живуть поруч, почали ходити в ліцей, щоб хоч якось слідкувати за пошкодженим приміщенням.
Архівні фото працівників ліцею, 2022 рік
Вітражі, що вціліли
«У ті дні я вирішила ночувати в знайомих, які жили на Веретенівці в цегляному будинку з підвалом. Він здавався безпечнішим, ніж наша панельна багатоповерхівка. Спершу був сигнал тривоги, але ми не встигли спуститися до укриття, тож я стояла в коридорі, й почула такий бах! Знайомий якраз був біля вікна, його відкинуло вибуховою хвилею в кухню, квартира побіліла, все полетіло, повипадали решітки», — згадує обстріл Веретенівки заступниця директорки з виховної роботи Людмила Парфенюк.
Після удару сторож, який ще був на чергуванні в ліцеї, зателефонував Людмилі й розказав про пошкодження.
У той день якраз була заміна охоронців, коли один прийшов, інший виходив із воріт. Вибуховою хвилею його підкинуло й він упав на землю, та врешті зміг підвестися, — говорить жінка.
Між поверхами ліцею — вцілілі вітражі. Скляний орнамент грає на сонці, переливаючись різними кольорами. Людмила розповідає, хоч і працює в закладі давно, постійно знаходить у цих скельцях щось нове — «то звірюшку, то завиток».
Знаєте, на дверях мого кабінету висить ікона — там все вціліло, а в колеги все було вибито й лежало на підлозі. Взагалі, нас врятували дерева, що ростуть спереду будівлі.
Наступного дня, 27 лютого 2022 року, працівники ліцею, які живуть ближче до закладу, прийшли прибирати пошкодження та переносити техніку й майно до вцілілих кабінетів.
«Зараз часом приїжджають наші діти, випускники, й згадують початок великої війни, як вони пережили окупацію в своїх громадах, як один одному вночі носили їжу. І це дуже страшно», — говорить Людмила Парфенюк.
***
Окрім вікон, за словами Інеси Пєсоцької, від вибуху в 2022 році постраждав і дах закладу освіти. За рік його повністю відремонтувала Чеська гуманітарна організація «Людина в біді».
Вікна ж вдалося зробити за цільові бюджетні кошти, виділені на відновлення. Роботи почалися весною 2022 року й завершилися влітку того ж року.
Архівні фото працівників коледжу, 2022 рік
Журнал спогадів
«Ліцей пройшов COVID-19 і у нас була напрацьована система дистанційного навчання, тож згодом ми почали повертатися до уроків. У громадах, де була можливість, діти виходили онлайн. Були випадки, коли учні, наприклад, із окупованого Тростянця, індивідуально спілкувалися з учителями. Саме в той період ми побачили, що дуже важливо не втратити перші, хоч і болючі, дитячі спогади про початок війни», — говорить Інеса Пєсоцька.
Так у ліцея виник проєкт «Книга спогадів гімназистів СОГІ» (ред прим. — колишня назва закладу — Сумська обласна гімназія-інтернат для талановитих і творчо обдарованих дітей), де учні писали про перший день війни.
Я прокинулася о п’ятій ранку від дзвінка рідних: «Почалася війна», ми встали з ліжка, почали збирати документи й теплі речі. Через наше село їхала колона танків, було страшно, ми не знали, чого чекати. Кінець лютого й початок березня ми провели в підвалі, але в кінці березня почався жах…» — це писали діти з тимчасово окупованих територій Сумщини, — читає Інеса Олександрівна.
Свої спогади учні писали на клаптиках паперу й надсилали вчителям у месенджери. Хтось показав малюнки з бомбосховища, хтось — фото. Усе це уклали в одну збірку за хронологією й розподілом на класи.
«Кожного разу, починаючи Урок пам’яті для нових учнів, ми повертаємося до цих текстів».
Також молодь, яка відвідувала гурток журналістів, створила експериментальне видання «Кебета» — великий літературний журнал, який хоч і мав спочатку бути науковим, врешті зібрав у собі воєнні історії дітей академічного ліцею.
«Ми мріяли зробити журнал із роботами наших науковців, МАНівців, олімпіадників, але війна внесла корективи, й перша частина видання — про війну», — говорить Інеса Олександрівна.
Журнал хотіли видати окремим тиражем, проте не знайшли спонсорів, тож наразі є три примірники. Вони знаходяться в бібліотеці ліцею, кабінеті директорки та методичному кабінеті.
Я вірю, що у нас буде можливість його надрукувати. Врешті цей час настане, тираж буде великим і міститиме вже переможні реляції — ми ще додамо туди спогади, як зустрічали перемогу, — говорить Інеса Пєсоцька.
Ноу-хау
Із минулого року Сумський обласний академічний ліцей імені Дмитра Євдокимова перейшов на змішану форму навчання, проте, за словами директорки закладу, їх формат значно відрізняється від інших освітніх установ.
«Спершу ми сподівалися, що онлайн-освіта ненадовго, але побачили, що час минає. Розуміючи, що в нас навчаються діти як з області, так і з Сум, а освітній заклад живе лише тоді, коли в ньому є учні, ми створили своє ноу-хау».
Власними силами освітяни облаштували укриття, яке ДСНС врешті одобрило й дало дозвіл проводити уроки очно. Таким чином, учні, які проживають у Сумах, а це можуть бути й внутрішньо-переміщені підлітки з прикордоння області, приходять у класи, а учні, які знаходяться у громадах, підключаються до них онлайн. Класи тут обладнані камерами й проєкторами.
Кожен урок починається з того, що я вмикаю комп’ютер, виводжу екран із дітьми на дошку, відмічаю відсутніх, запитую про настрій. Діти з районів бачать і чують, що відповідають учні в класі, а ті чують і бачать тих, хто на дистанційному. Усім видно дошку, експерименти, які можуть проводити вчителі тощо. Так, це складно, але, як на мене, це найбільш прийнятний спосіб навчання в теперішніх умовах. У нас навіть є час, коли я розвертаю камеру, й діти спілкуються між собою, — говорить директорка ліцею.
Єдине, камери вимикаються, коли діти переходять в укриття. Там продовжуються уроки, а за кожним класом закріплені окремі кімнати.
Заклад має форму ліцеїста, яку одягають як ті, хто приходять на заняття очно, так і ті, хто вчиться з дому.
Спершу деякі батьки не розуміли такого правила, але ми наголошували, що це дисциплінує учнів. Прийти у формі з підручником за комп’ютер — це одне, сісти перед ноутбуком у халаті й думати, де ти, — зовсім інше.
Якщо безпекова ситуація в Сумах дозволяє, діти з області можуть приїжджати до ліцею на загальні заходи: олімпіади, конференції, захист робіт Малої академії наук.
Відпускаємо, якщо так буде краще
Раніше більше 70% дітей, які вчилися в Сумському обласному академічному ліцеї імені Дмитра Євдокимова, були з громад Сумської області, відсоток учнів із обласного центру коливався від 22 до 27%. Сюди вступали діти, які навчалися на високому рівні, й успішно склали два іспити: з української мови й профільного предмету. Вони жили в гуртожитку й мали шестиденний графік занять.
Наразі відсоток дітей із області залишається близько 60%, а оцінювання успішності при вступі відбувається не за іспитом, а за шкільним табелем чи свідоцтвом.
Враховуючи, що ми стали академічним ліцеєм, нам скасували вимогу, за якої фінансування закладу було можливим лише при дотриманні відсотковості. Звісно, ми досі рахуємо географію наших учнів і бачимо, що дітей із області достатньо.
До великої війни в ліцеї навчалися 300 дітей, наразі — 208. За словами директорки, до початку навчального року ця цифра може трішки збільшитися.
Є діти, які вчилися у нас восьмий-дев’ятий класи, але не пішли в десятий. Чому? Вони живуть, наприклад, у Ромнах, де працює стаціонарна школа. Натомість, дитина увесь день сидить за комп’ютером на дистанційці. Неважливо зміст і рівень знань, які ми даємо, якщо дитина залишається без соціуму. І якщо я бачу, що учень вагається, не знає, що робити й обрати, я завжди кажу батькам: «Допоможіть дитині». Безумовно, ми втрачаємо контингент, але з легкістю відпускаємо, якщо розуміємо, що так буде краще.
За словами директорки, минулого року в ліцеї було багато дітей, які виїхали за кордон. Цьогоріч їх менше — до 10 осіб, які хоч і поїхали, але повернуться. Також є зовсім небагато учнів, які вчаться за тимчасовою індивідуальною освітньою траєкторією.
***
10 листопада 2023 року тоді ще Сумській обласній гімназії-інтернату для талановитих і творчо обдарованих дітей було присвоєно ім’я Дмитра Євдокимова. За це рішення проголосували депутати Сумської обласної ради. Дмитро Євдокимов — 23-річний тростянчанин, випускник навчального закладу, який загинув 29 березня 2022 року, обороняючи Харківщину.
***
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
