Відокремленому структурному підрозділу «Сумському фаховому коледжу Сумського національного аграрного університету» понад 120 років, свою історію він почав із Сумської сільськогосподарської школи, яку відкрили у 1903 році. Зараз тут готують фахівців із бухгалтерської та банківської справи, права, підприємництва, торгівлі, маркетингу, екології, соціального забезпечення та туризму. На момент повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року у закладі навчалося понад 500 студентів, у гуртожитку жило близько 100 людей. На третій день вторгнення через ракетний удар п’ять будівель коледжу були поруйновані. Він став першим закладом освіти Сумщини, який постраждав внаслідок війни. Частина зруйнованих приміщень і досі в аварійному стані та непридатні для життя або навчання.
Як заклад освіти пережив початок великої війни та як відновлюються і розвиваються – розповіли нашій редакції.
«До вибуху тут було життя, нормальне студентське життя»
У коледжі СНАУ навчаються студенти з різних районів Сумщини, а також з інших областей. Коли почалося повномасштабне вторгнення, більшість встигли виїхати додому, бо навчання перевели у дистанційний формат. Проте у гуртожитку №2 залишились діти-сироти, також туди перебралися деякі працівники з родинами. Всього на момент ракетного удару ввечері 26 лютого 2022 року там було близько 20 людей. І саме будівля гуртожитку тоді опинилися в епіцентрі вибуху та зазнала найбільших пошкоджень. Директорка закладу Ольга Роговенко говорить, що тяжких поранень люди, які тоді були у приміщенні, не отримали, проте їх порізало склом і вони перебували у шоковому стані.
Я приїхала сюди о 7:00 ранку, бо була комендантська година й раніше я ніяк би не добралася. І я пам’ятаю дівчинку, у мене вона досі стоїть перед очима. Вона просто ридала — у неї немає батьків, її ніхто не забрав додому. І мені треба було їй щось говорити. Тяжких фізичних травм у людей не було, але це однозначно величезна психологічна травма, — згадує пані Ольга.
Після удару, дітей-сиріт переселили в інші гуртожитки або на час забрали до себе родини одногрупників.
Унаслідок удару у себе вдома загинуло двоє працівників коледжу, які жили поруч у приватному будинку. Це Володимир Загорулько, який працював тут близько 60 років і займався комунікаціями й прилеглою територією, а також його донька — Надія Срабьянц, вона була черговою гуртожитку. Їхніх останків не знайшли.
Попри руйнування будівлі, підвал гуртожитку став укриттям для місцевих жителів. Вони збиралися щовечора перед комендантською годиною та переховувалися тут від вибухів до ранку. Пані Ольга згадує, щовечора декілька місяців поспіль в укриття приходило близько 150 людей, у підвал тоді спустили обігрівачі, бо було дуже холодно, матраци постелили просто на підлозі, запаслися медикаментами та їжею.
У гуртожитку після вибуху не залишилося цілих вікон, вони були не просто вибиті, їх вирвало разом із віконними рамами. Вибуховою хвилею у будівлі піднявся дах, також були зруйновані міжкімнатні перегородки та вибиті двері. Через те, що дах та вікна одразу не змогли відремонтувати, опади та морози дали про себе знати — штукатурка на стінах двох останніх поверхів зіпсована. Були зруйновані й системи опалення та електропостачання.
Так 26 лютого 2022 року гуртожиток став непридатний для життя. Наразі ж студентів селять у гуртожитках Сумського національного аграрного університету.
«Зима, лютий, у нас немає жодного вікна, а підлога вимита»
Підходячи до п’ятиповерхової будівлі гуртожитку, чуємо звуки ремонтних робіт, влітку 2024 року тут почалося відновлення, ним займається Фонд «Партнерство за сильну Україну». Нині у приміщенні активно триває ремонт, будівельники замінюють вікна, лагодять стелі та підлогу. Перший етап відновлення планують завершити у цьому році. Коли почнуть другий етап, поки невідомо, говорить Ольга Роговенко.
На одному з поверхів зустрічаємо комендантку гуртожитку Світлану Петрівну, жінка згадує день вибуху: «Я приїхала сюди зранку після обстрілу. То був жах, я дуже переживала за колег, які тут жили й працювали, й за сам гуртожиток, бо я присвятила йому 20 років. На будівлю було боляче дивитися, тож увесь цей час ми чекали, коли почнеться відновлення».
Ви уявіть, тут були усі речі дітей: постіль, посуд. До вибуху тут було життя, нормальне повноцінне студентське життя. І от Світлана Петрівна всім цим мала опікуватися. Вона потім зустрічала дітей, які поверталися за речами, дзвонила батькам, це все було на її відповідальності, — розповідає директорка коледжу.
Жінки згадують, зранку 27 лютого «почалися дива».
«До нас просто під’їхав автомобіль, незнайомі хлопці кинули два рулони плівки і поїхали, потім ще одні прийшли, питають «Що треба?», пішли вдома взяли інструменти. І ми з ними за один день забили 134 вікна у гуртожитку на п’яти поверхах. Це все люди прийшли й допомогли».
«На третю добу після вибуху тут на підлозі не було жодного уламка, бо ми на емоціях вигребли й вимили все, що було. Зима, лютий, у нас немає жодного вікна, а підлога вимита», — згадує директорка коледжу.
Із плівкою замість вікон гуртожиток простояв аж до літа 2024 року.
Гуртожиток № 1 знаходиться в іншій частині «студентського містечка», проте він теж зазнав значних пошкоджень, тут провалився дах, вибило вікна та двері, тож зараз він в аварійному стані. Частково дерев’яні вікна вдалося засклити.
Пані Ольга, підходячи до покинутої поруйнованої будівлі, згадує: «А раніше тут вирувало життя. На першому поверсі у нас були навчальні аудиторії, ми сюди ходили викладали пари. На другому поверсі частково також були аудиторії. Коли я тільки влаштувалася працювати — понад 20 років тому — тут був гуртожиток для хлопчиків. Останні роки тут вже ніхто не жив, але проходили пари».
За відновлення цього гуртожитку поки що ніхто не береться, бо ремонт коштуватиме занадто дорого, ділиться директорка.
«Мої фізруки – унікали»
На вході у покинуту будівлю спортзалу, під самою стелею, висить український стяг, пані Ольга посміхається: «Мої фізруки – унікали, от як вони його туди почепили?».
Тут 26 лютого вибуховою хвилею вибило близько 20 вікон, їх у перші дні після обстрілу затягнули плівкою, з якою вони стоять і досі. Через потужну вибухову хвилю, підлога у спортзалі піднялася, а стінами пішли тріщини. Через те, що опалення у приміщенні вимкнули одразу після удару, невідомо, чи зможе система ще функціонувати.
Діти зараз не можуть займатися в спортзалі, ми сюди їх не водимо, бо тут може бути і небезпечно», — говорить директорка.
Для відновлення приміщення спортивної зали та укриття, яке розташоване під ним, склали проєктно-кошторисну документацію. Для ремонту буде необхідно 21 мільйон гривень.
Зараз фізичною культурою студенти займаються в актовій залі, тут натягнули сітки для гри у м’яч та поставити столи для тенісу.
Ми маємо десь розвивати дітей, поки що вирішили ось тут це робити. Взимку на лижах ще займаємося, але ж не весь час.
Через потужний удар постраждала і територія коледжу: насадження, доріжки. За майже два роки працівники висадили понад 100 нових дерев і кущів, розповідає керівниця закладу. Також руйнувань зазнала їдальня.
«Байдужих у нас у колективі немає»
Навчальний корпус знаходився далі від епіцентру ракетного удару. Проте, у будівлі також вибило всі вікна — близько 150 одиниць. Окрім того, деформувався дах, а тому опади почали затікати всередину приміщення. Було пошкоджене і комп’ютерне обладнання, що є важливою складовою освітнього процесу.
У перший день після вибуху тут закрили всі вікна: частину — плівкою, частину — залізом, бо боялися мародерства. Вже у червні 2022 року в навчальному корпусі вікна змогли забити OSB-плитами та іншими матеріалами. І лише восени 2023 року зайнялися повним відновленням будівлі, на ремонт витратили близько 6 мільйонів державних коштів.
Вже у квітні 2022 року заклад відновив повноцінне дистанційне навчання. А, коли всім навчальним закладам дозволили розпочати навчання у змішаному форматі, сумський коледж також змінив режим роботи, згадує директорка. Оскільки заклад має два найпростіших укриття до 50 людей, змогли організувати освітній процес у змішаному форматі.
Ми чергуємо першу та другу зміну. Потім, наприклад, перший курс провчився два тижні та йде на дистанційну форму. Вже більше 10 років у коледжі використовують спеціальну платформу для онлайн-навчання, вона дозволяє мати доступ до навчальних матеріалів 24/7. Там і лекції, й тести, й завдання. Якщо немає можливості під’єднатися до конференції, учень потім заходить і сам опрацьовує матеріал.
У коледжі СНАУ — близько 70 працівників, з них понад 30 — педагоги. Хоч із початком війни сім працівників коледжу евакуювалися з Сум, проте більшість вже повернулися і зараз колектив навіть збільшився, говорить Ольга Роговенко.
«Байдужих у нас немає, більшість працює у коледжі майже все життя. Ми всі дуже переживаємо за наш заклад. Звичайно сумно, що таке сталося, але ми все відновимо».
Директорка теж працює тут з 2001 року, спочатку була викладачкою, потім завідувачкою денного відділення, а з 2021 року стала керівницею закладу.
Попри складнощі, з якими стикнулися під час війни, коледж не зупинив свою роботу, а навпаки почали ще більше розвиватися. До навчальної програми вже у 2022 році додали чотири нові спеціальності.
Це ті спеціальності, які точно будуть потрібні для відновлення та відбудови України. Перше — це туризм і рекреація, бо після перемоги сюди точно приїдуть і захочуть побачити нашу неймовірну країну. Друга спеціальність — екологія, бо наша екологічна безпека завжди буде на часі. Також нова спеціальність — соціальне забезпечення, ми другий заклад в Україні, який має таку спеціальність. І ще одна — це маркетинг, бо це популярно і вона точно буде потрібна, — розповіла керівниця.
Також з початку війни коледж уклав 47 угод та меморандумів про співпрацю з різними організаціями, які допомагають працевлаштовувати випускників.
Не зменшилися і кількість студентів. У навчальному році 2023-2024 років їх теж було понад 500, як і до війни. Наразі на навчання приїжджають і діти з прикордоння Сумщини.
Ще однією проблемою, з якою стикнувся коледж під час війни, стали відключення світла. Наразі заклад не має альтернативного джерела електроенергії. У 2022-2023 роках підлаштовували освітній процес під відключення, у цьому році сподіваються отримати генератор, який пообіцяла надати одна з благодійних організацій.
***
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
