Конотопська центральна районна лікарня імені академіка М. Давидова — це ціле медичне містечко. Навіть місцеві медики не впевнені скільки точно тут корпусів. Усі будівлі тут зведені в різний час, тож цілком можуть вражати відвідувачів своїми контрастами: поряд із будівлею, якій заледве виповнилося десять років, інша — якій понад сімдесят.
Журналісти «Трибуна. Суми» побували у Конотопській ЦРЛ і поговорили з медиками про те, як за роки повномасштабної війни змінилася їхня робота та медичний заклад, з якими труднощами вони зараз зіштовхуються та як їх долають.
Реабілітація — це не лише масажі
Трохи більше ніж десять років тому на місці найновішого корпусу Конотопської центральної районної лікарні імені академіка М. Давидова стояла стара будівля. Червона цегла осипалася, а в ліфтових шахтах час від часу зникали безхатьки, які шукали тут місце для ночівлі.
У 2011 році Міністерство охорони здоров’я виділило кошти на будівництво кількох медичних об’єктів на Сумщині. Одним із них став і цей корпус, де нині розташовуються три підрозділи лікарні: дитяча поліклініка, пологове й діагностичне відділення.
Найновіше у цьому корпусі — реабілітаційне відділення амбулаторної допомоги для дітей. Його відкрили незадовго до повномасштабного вторгнення — у 2021 році.
Лікарня тоді звернулася до місцевих депутатів, щоб вони виділили частину коштів з тих, які їм дають на потреби населення. Зібрати вдалося 400 тисяч гривень. На них, згідно з вимогами Національної служби здоров’я України, й закупили основне обладнання. Решту — вже за кошти лікарні.
А у травні 2022 року відділення розширили й почали надавати амбулаторну реабілітаційну допомогу наймолодшим пацієнтам — у віці від 0 до 3 років. Тепер на першому поверсі реабілітацію проходять діти віком від 3 до 18 років, а на четвертому — малюки.
«Мамам з найменшими пацієнтами на той час доводилося їздити на стаціонарну реабілітацію в Суми — у перинатальний центр чи обласну дитячу клінічну лікарню. А зважаючи на воєнний стан і нинішнє транспортне сполучення з обласним центром, це було непросто. Тому ми відкрили відділення реабілітаційної медицини на базі нашої лікарні», — пояснює завідувачка дитячої поліклініки Конотопської ЦРЛ Галина Опалейко.
Загалом дитяча поліклініка обслуговує близько 20 тисяч дітей з Конотопа та інших громад Конотопського району. Реабілітацію на першому поверсі за попередній рік пройшло 360 дітей, з яких 45 мають інвалідність.
На четвертому поверсі, де реабілітуються діти з перинатальною патологією — захворюваннями, що виникають з 22 повного тижня вагітності, — близько 100-120 дітей на рік. Згідно з вимогою НСЗУ, для таких пацієнтів курс реабілітації має тривати не менше ніж 21 день, тому їх менше. За словами завідувачки поліклініки, якщо дитині призначено два курси реабілітації на рік, то її у такій статистиці рахують двічі.
«Реабілітація — це не лише масажі. Це також розробка дрібної моторики та заняття з ерготерапевтом. Останній, наприклад, показує якими іграшками має володіти дитина такого віку і як вона може ними гратися. Також це навчання матері і її психологічна підтримка», — розповідає Галина Опалейко.
Якщо ж мова про реабілітацію дітей від трьох до 18 років, психолог може займатися вже й з ними. Особливо якщо йдеться про психічні відхилення, затримку в розвитку чи порушення когнітивних функцій.
У лікарні говорять: від початку повномасштабної війни кількість дітей, які отримали психологічну травму зросла. Особливо багато таких дітей серед тих, які приїхали з окупованих чи прифронтових населених пунктів.
У Конотопському районі також є дитина, яка має вибухові травми. Благодійники посприяли в тому, щоб організувати їй реабілітацію в Охматдиті, а фахівці Конотопської лікарні допомагали з оформленням інвалідності та проходженням першої реабілітації в Сумах.
Мали реконструювати за два роки. Один вже минув
На відміну від поліклініки, дитяче відділення у Конотопській ЦРЛ знаходилося в одній з найстаріших будівель. Через те, що вона потребує реконструкції й вже пару років перебуває в аварійному стані, відділення довелося перенести на п’ятий поверх терапевтичного корпусу. Будівля стоїть порожня й продовжує руйнуватися.
«Цей корпус дуже давній. Щоб ви розуміли наскільки: в ньому ще я, бувши дитиною, лікувалася. Якби тут провели реконструкцію, у нас було б гарне приміщення для дитячого відділення. Зараз же тут — аварійна підлога й вкриваються пліснявою стіни», — говорить заступниця головного лікаря по дитинству й пологах Конотопської ЦРЛ Раїса Федченко.
За її словами, тут можна було б створити сучасні комфортні умови й обладнати відділення за новими стандартами. У лівому крилі тут облаштували б дитяче соматичне відділення, у правому — відділення для стаціонарної реабілітації дітей.
Але реконструкцію не роблять, попри те, що ніби-то міська рада виграла на неї грант і мала освоїти кошти за два роки. Один рік вже минув.
«У нашому дитячому відділенні щороку лікується близько 1,5 тисячі пацієнтів. Але ми бачимо, що захворюваність серед дітей збільшується, за рахунок внутрішньо переміщених осіб кількість самих пацієнтів зростає, часто є потреба у стаціонарній, а не лише в амбулаторній, реабілітації, тому нам потрібен цей корпус», — пояснює медикиня.
Народжувати їдуть зі всієї України
Пологове відділення у Конотопській ЦРЛ відкрилося у 2017 році. Однією з перших, хто тут народжував була Тетяна Кузьменко, яка сьогодні це відділення очолює. У плані технічного забезпечення, говорить вона, пологове тут — одне з найкращих в області.
Торік у Конотопській ЦРЛ народилося 489 дітей. Цього року, у січні-квітні, — 120 (у 2023 році за три перші місяці року було 127 немовлят). Близько третини породіль — немісцеві: це жінки з інших областей, які вирішили народжувати тут, або переселенки.
Сюди їдуть майбутні мами як з Конотопського району, Кролевця, Бурині та довколишніх сіл, так і з інших регіонів України: є багато жінок із Києва та Київської області, з Харкова. На початку 2022 року переселенок було багато, у тому числі й з прикордоння. А після того, як закрили лікарню в Бахмачі, сюди стало приїжджати більше жінок з Чернігівської області.
«Працює сарафанне радіо. Приїздять жінки з Харкова й розповідають, що їм хтось порадив народжувати у нас, а тепер вони й самі нас радять, передають контакти нашого пологового своїм знайомим», — пояснюють лікарі.
У пологовому відділенні Конотопської ЦРЛ — п’ять індивідуальних пологових залів з сучасними функціональними ліжками та обладнанням для новонароджених. Є окремий пологовий зал для жінок з інвалідністю, хоча, говорять лікарі, завдяки функціональним ліжкам вони можуть народжувати й у звичайних пологових залах.
Тут є дві операційні, обладнані за сучасними стандартами, та дві палати інтенсивної терапії для жінок після кесаревого розтину, де є спеціальні монітори для відстежування життєвих показників. Є й апаратура для передчасно народжених дітей, аналоги якої є лише в Сумах.
Післяпологових палат у відділенні — 17. Вони всі також індивідуальні, з душем, туалетом і невеликим холодильником. Якщо разом із жінкою планує ночувати хтось із родичів, у палату підставляють диван. Їх у відділенні кілька і вони не закріплені за жодною палатою.
«Пологи у нас партнерські, тому жінка може запросити хоч чоловіка, хоч сестру, хоч матір, аби їй було спокійніше та комфортніше. Завдяки епідуральній анальгезії практично всі кесарські розтини ми проводимо при свідомості матері, тому вона контактна, бачить і чує свою дитину й лікарів, є учасницею пологів», — говорить Тетяна Кузьменко.
Якщо ж жінка потребує допомоги медзакладу вищого рівня або новонароджена дитина потребує спеціалізованої допомоги, звідси 24/7 спеціальним медичним транспортом у супроводі лікарів можна дістатися до Сум.
«Важких» пацієнтів стало набагато більше
Хірургічний корпус Конотопської ЦРЛ, як говорить медична директорка закладу Ольга Гапоненко, після відвідування новіших відділень може викликати дисонанс. Він знаходиться у післявоєнній будівлі, зведеній у 50-х роках минулого століття й за стандартами притаманними для того часу. Щоб цей контраст менше відчувався, тут проводять ремонти й замінюють вікна.
У чотириповерховій будівлі знаходяться реанімація, операційний блок та травматологія, хірургія на 60 ліжок, яка займає увесь третій поверх, урологія та гемодіалізне відділення.
За рік у Конотопській ЦРЛ проводять близько 1500-1800 операцій, з них у хірургічному відділенні — 1200-1300. Кардіологія, говорить Ольга Гапоненко, протягом останніх двох років завантажена повністю: інсульти, гіпертонічні кризи, стенокардії… Дуже багато пневмоній та інших хвороб у запущеному стані.
«Люди бачать, що росіяни обстрілюють лікарні й бояться звертатися, затягують із незначними проявами хвороби, тому «важких» пацієнтів зараз стало набагато більше», — розповідає медична директорка.
Критичної проблеми з кадрами у лікарні зараз немає. З початку повномасштабної війни з 978 медпрацівників, виїхали лише троє. Ще п’ятьох — трьох хірургів, анестезіолога та психіатра — мобілізували. Щоб допомогти місцевим хірургам у Конотопській ЦРЛ за сумісництвом працюють лікарі з міської лікарні.
Погіршився й моральний стан персоналу — майже всі зараз мають симптоми вигорання. Це діагностували завдяки програмі LifeHarbor, яку протягом кількох місяців тут реалізовують ГС «Рівайвал інститут майбутнього». Їхня мета — допомоги медичним працівникам покращити їхній психологічний стан та знизити вигорання. Для цього тут облаштували тимчасову кімнату психологічного розвантаження й проводять психотерапевтичні та арттерапевтичні сесії та навчання для медичного персоналу лікарні.
«Вигорання є майже у всіх. Ми ж і на день не припиняли роботу: як працювали, так і працюємо. Причому зараз атмосфера не менш напружена, ніж на початку, бо щоразу, коли оголошують повітряну тривогу, медики відчувають набагато більшу відповідальність за пацієнтів. А тим більше якщо багато лежачих, яких швидко не спустиш до сховища», — пояснює Ольга Гапоненко.
***
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю сайту «Трибуна.Суми» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
