За понад два роки повномасштабної війни наслідки ворожих атак Сумській центральній міській клінічній лікарні довелося ліквідовувати двічі. Вперше, ще на початку вторгнення, у березні 2022 року. Тоді про жодні компенсації та допомогу ще не йшлося, тож збитків навіть не підраховували.
Вдруге лікарня постраждала у березні 2024 року. Цього разу епіцентр удару був зовсім близько, тож тут постраждали не лише приміщення, а й деяке медичне обладнання.
Ще коли місто було в оточенні
Березень 2022 року. Місто перебуває в оточенні, люди розгублені, бо навіть якби хотіли виїхати, зробити цього не можуть. Жодного «зеленого» коридору для евакуації ще не було. У ніч з 7 на 8 березня російський літак скидає кілька авіабомб на житловий масив по вулицях Роменській і Червоної калини.
Тоді загинуло півтора десятка людей, а потужності вибухової хвилі вистачило, щоб пошкодити навіть Центральну міську лікарню, яка знаходиться на відстані близько 1,3 км від місця бомбардування. У медзакладі вибило вікна, пошкодило кілька дверей, харчоблок та перший поверх стаціонарного корпусу.
І хоч удар росіяни здійснили вночі, у лікарні була велика кількість людей: як пацієнтів, так і медиків, які мешкали в сусідніх із Сумами селах і не могли повернутися додому.
«У нас були пацієнти й із районів області, які на той час росіяни вже окупували. Навіть якби вони знайшли спосіб виїхати з міста, додому все одно б не змогли повернутися. Ми залишали таких пацієнтів у нас. Підліковували, якщо була змога й потреба. Звісно, щойно з’явилася можливість поїхати додому, вони це зробили. Загалом у нашій лікарні — 360 ліжок. На той час зайняті були близько 250, тому місця усім вистачало й медичну допомогу ми надавали у штатному режимі», — пригадує директорка Центральної міської клінічної лікарні Валентина Домінас.
Оскільки цей авіаудар стався на самому початку повномасштабного вторгнення і ще нічого не було зрозуміло й про жодні компенсації не йшлося, лікарня самотужки відремонтувала усе, що було пошкоджено й навіть не підраховувала збитки. Зволікати часу не було. Тим більше з іншої сторони від неї, біля артучилища та ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, точилися вуличні бої й у ЦМКЛ готувалися будь-якої миті приймати поранених.
«Оскільки ми не розуміли скільки пробудемо в оточенні, нам довелося скасувати всі планові операції. Ми мали зберегти необхідні для проведення оперативних втручань наркотичні препарати. Закупити їх про запас не можна було — законодавством визначена максимальна кількість, яку може мати лікарня, і саме стільки в нас і було», — пояснює Валентина Домінас.
«Ми готувалися»
Загалом до повномасштабного вторгнення лікарня була готова. За словами директорки, від 2014 року медичний персонал ЦМКЛ постійно відпрацьовував різні сценарії й знав як діяти у разі надзвичайної ситуації.
«Ми вже тоді зрозуміли, що це надовго і треба готуватися до будь-якого розвитку подій, тому щонайменше двічі на рік, а зазвичай і частіше, ми проводили різні навчання для медперсоналу: на випадок масового надходження хворих, на випадок масового ураження радіаційним випромінюванням, на випадок масового поранення людей у залізничній катастрофі тощо. Тому наші медики знають, що їм треба робити, куди бігти, кого сповіщати, куди евакуювати хворих і як користуватися вогнегасником», — пояснює директорка лікарні.
Десь за три місяці до 24 лютого, коли росіяни накопичували війська біля кордонів, у лікарні ухвалили рішення скористатися залишками коштів на рахунку, щоб сформувати запаси медикаментів, продуктів і води. Тож, круп, городини, олії та інших продуктів, які не псуються при тривалому зберіганні у медзакладі накопичили на три місяці. Й коли місто опинилося в оточенні, ці запаси стали в пригоді.
«Це було правильне рішення. Допомога стала надходити в місто, мабуть, аж у квітні. Ми ж принаймні харчуванням пацієнтів могли не перейматися, бо по максимуму закупили все, що могли на той час», — говорить Валентина Домінас.
Найбільше, додає директорка, вона боялася паніки, адже багато залежить від того, як поводиться медичний персонал. Тому у перший місяць повномасштабної війни вона «працювала» масовим психологом і для колег, і для пацієнтів — щодня обходила всі відділення, розмовляла з людьми, які лежали в стаціонарі, з медичним персоналом.
«Я для себе тоді вирішила: якщо людина сильно хвилюється й не може стримати емоції, вона в цей час не повинна бути на роботі. Вона або має піти додому, або побути десь наодинці, в окремому кабінеті, й заспокоїтись. Тому що пацієнти реагують на поведінку й емоції медичної сестри чи лікаря. Коли вони бачать, що медперсонал знервований, розгублений чи боїться, такий настрій передається і їм. Колектив має бути спокійним, незалежно від того, що відбувається навколо, тоді й пацієнти будуть спокійні», — запевняє директорка лікарні.
Колектив Сумської центральної міської клінічної лікарні залишився у місті й виходив на роботу майже в повному складі. Разом вони багато чого пройшли, у тому числі — вуличні бої неподалік і період оточення міста, і це, говорить Валентина Домінас, «стало для них свого роду психологічним тренінгом», який загартував і допомагає злагоджено працювати, навіть коли поряд прилітає ракета.
Постраждало п’ять відділень
Вдруге Сумська ЦМКЛ постраждала рівно через два роки — 7 березня 2024. Цього разу лікарня опинилася біля самого епіцентру ракетного удару. Пошкодження могли б бути набагато серйознішими, якби вибуховій хвилі не завадило приміщення Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. «Екстренці» у той день дісталося більше.
Директорка лікарні пригадує, що момент удару їй довелося побачити на власні очі. Їй потрібно було поїхати у робочій справі й вона саме вийшла до автівки.
«Одна справа чути звук вибуху й не розуміти, де це сталося. І зовсім інша — бачити як летить зовсім близько біля тебе…», — говорить вона.
У ЦМКЛ того дня найбільше постраждав другий клінічний корпус, де знаходиться центр судинної патології. До цього центру входить нейрохірургія, інсультне відділення з неврологічними ліжками, реабілітаційне та відкрите восени новостворене судинне відділення. На верхньому поверсі корпусу — гінекологія. Усі ці відділення знаходилися найближче до епіцентру вибуху і постраждали від ракетного удару.
У всіх п’яти відділеннях вибило вікна, пошкодило двері та підвісні стелі. Також ударною хвилею понівечило дві операційні, які знаходяться з правого боку корпусу: у судинному та у гінекологічному відділеннях.
«Судинне відділення ми відкрили лише восени. Там було все нове й сучасне, бо ми прагнемо відповідати усім стандартам. Гінекологічну операційну довелося тимчасово перенести в інший корпус, бо у своєму корпусі вона не могла функціонувати», — розповідає Валентина Домінас.
Після ракетного удару обидві операційні стали непридатними для використання: там не лише були вибиті вікна, пошкоджені стіни чи стеля, у непридатність прийшов також деякий інструментарій і вартісне обладнання.
До вечора наслідки мінімізували
Пацієнтів із палат, де були вибиті вікна, у терміновому порядку перевели до інших палат.
«Якусь кількість пацієнтів з інших стаціонарів, які вже могли б піти додому, ми виписали, і на ті місця були переселені пацієнти з постраждалих відділень. Неврологічне відділення, наприклад, складається з двох частин, тому там з однієї частини хворі трішки компактніше були розміщені в іншу», — переповідає події того дня директорка закладу.
Оскільки тоді було ще холодно на вулиці, то стояло питання не лише якнайшвидшого закриття вікон, а ще й збереження температурного режиму. Тому до кінця того ж дня їх у лікарні закрили: десь забили OSB-плитами, десь затягли плівкою. У корпусі, звісно, стало прохолодніше, але температурний режим був витриманий.
Цього разу з матеріалами для мінімізації наслідків після ракетного удару допомогла Гуманітарна місія «Проліска».
«Скло не було де взяти, а чимось закривати вікна треба. «Проліска» все привезли й разом з рятувальниками ДСНС до вечора всі вікна компактно закрили. Тож коли ми переводили хворих назад, з температурою все було в порядку», — додає Валентина Домінас.
Усі капітальні роботи, які в лікарні провели для ліквідації наслідків та поновлення діяльності, склали близько пів мільйона гривень. Їх виконання медзаклад покрив власним коштом.
«Завдяки співпраці з Національною службою здоров’я України ми маємо можливість заробляти кошти. У нас є спеціальний рахунок, куди надходять гроші за надані нами платні послуги, які НСЗУ не покриває. У нас на ньому були кошти. Звісно ми могли б спрямувати їх на щось інше, але лікарня має функціонувати — у Сумах великий попит на послуги саме нашого медзакладу. Тому постаралися дуже швидко усунути всі наслідки. Усю необхідну інформацію для компенсації коштів ми подали, але хтозна чи ми її отримаємо. Зараз, зі зрозумілих причин, у пріоритеті — фінансування оборони», — говорить директорка закладу.
Досвід врахували
Нейрохірургічне відділення — одне з тих, які знаходяться з правої сторони у другому клінічному корпусі й постраждали найбільше. Тут ударною хвилею вибило до десятка вікон, двері, пошкодило стелю. Медики встигли відреагувати на сигнал тривоги й перевезли лежачих хворих у коридор — за дві стіни. Тож принаймні фізично ніхто з них не постраждав.
«Специфіка нашого відділення така, що 70% пацієнтів — малорухомі. Це інсультні хворі, з пухлинами мозку, ушкодженнями спини. І якщо в інших відділеннях пацієнти самостійно можуть вийти у коридор, то ми своїх маємо встигнути вивезти. Це, як ви розумієте, створює певні складнощі й вимагає більше часу. Але ми вже навчені досвідом 2022 року, тому працюємо злагоджено», — говорить завідувач відділення лікар-нейрохірург Володимир Колесник.
У 2022-му тут реагували на кожну повітряну тривогу чи повідомлення про вуличні бої, тож спускали та підіймали пацієнтів до необлаштованого під укриття підвалу виключно користуючись з власної фізичної сили, бо пандусу там не було.
«Наша лікарня будувалася у 1970-80 рр. Тобто далеко не нова. А енергетика ураження від сучасної зброї така, що може зруйнувати кілька будівель відразу. Зараз ми з цим нічого зробити не зможемо, але після перемоги треба це врахувати й максимально захистити наші інфраструктурні об’єкти. Бо, поки поряд такий сусід, ми завжди будемо в небезпеці», — говорить лікар.
Зараз, додає, головне — що люди цілі, а відділення зберегло функціональний стан і можливість оперувати й надавати допомогу пацієнтам. Надалі, враховуючи свій досвід, лікарі створили кілька екстрених хірургічних наборів, щоб за потреби можна було надавати первинну допомогу пацієнтам навіть у коридорі.
Пацієнт підказував, що робити
Після удару і до відбою тривоги пацієнти залишалися у коридорах. Далі — їх розмістили у непошкоджені палати у цьому ж чи, кому не вистачило місць, у сусідніх відділеннях.
Оскільки це сталося у березні й надворі було ще холодно, щоб зберегти температурний режим у відділенні, медики взялися власноруч заклеювати вікна плівкою та закривати пошкоджені палати. Пацієнтам давали додаткові ковдри.
«У нас у відділенні саме лежав чоловік, який працює майстром з установки вікон, то він нам з лікарями підказував що можна зробити. Бо вікна пошкоджені були майже всі. Там де їх не вибило, деформувало рами, пошкодило фурнітуру, пішли тріщини по склу й пластику», — розповідає сестра-господиня Сумської центральної міської лікарні Ольга Гевліч.
За її словами, за кілька днів до лікарні прийшли правоохоронці й ретельно зафіксували стан приміщень і всього, що в них знаходилося, на камеру. Після цього — провели заміри, вирівняли рами, де це було можливо і, як прийшли нові вікна та склопакети, швидко їх поставили.
Сьогодні лікарня працює у штатному режимі, приймає пацієнтів, надає медичну допомогу і навіть відкриває нові напрямки роботи. За період повномасштабного вторгнення тут, наприклад, почали розвивати кардіохірургічний напрямок, проводити трансплантації органів, новітніми методами лікують аритмію, проводять ендопротезування та нейрохірургічні втручання.
***
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
