“Усі роми крадуть”. “Якщо бачиш ромку на базарі – не дивись в очі, бо поцупить все золото”. “Ромські діти не ходять до школи та одружуються в ранньому віці”. “Усі ромки носять довгі строкаті спідниці, а чоловіки – червоні атласні сорочки”. З якими ще стереотипами зіштовхуються роми у щоденному житті?
Микола Москальов, чистокровний ром, зруйнує всі міфи про ромську національність.
Стереотипи та міфи про ромів з’явилися не вчора. Вони супроводжують нашу національність сотні років. Думаю, це пов’язано ще з тими часами, коли роми кочували. Тоді чоловіки заробляли на життя ковальством, жінки – ворожінням. Можливо, були й нечисті на руку роми, але таким може бути представник будь-якої нації.
Головний стереотип, що всі роми крадуть і обманюють
Навіть ті, хто ніколи не контактував з ромами, думають, що всі роми крадуть. Хоча, якщо порівняти відсоток ромів у тюрмах із загальноукраїнським показником, то це буде мізер.
Усі роми одружуються у ранньому віці
Це було. Зараз ранні шлюби – це поодинокі випадки, які зустрічаються досить рідко. Не частіше, ніж у всіх інших націй. Ромська молодь стала більш далекоглядною: думають про кар’єру та економічне забезпечення власної сім’ї.
Роми не вчаться в школах, не вступають до ВНЗ
Я вважаю, що роми мало приділяють увагу навчанню. Це було ще з кочових часів. Освіта – це основна біда ромів, адже прошарок ромської інтелігенції надзвичайно невеликий.
Проте, наразі наші дітки ходять до школи, а батьки стали відповідальніше до цього ставитися. Ромська молодь вступає до вищих навчальних закладів, і це надзвичайно приємно. Роми розуміють, що без освіти, без навчання, без професії немає майбутнього.
Я вважаю, що розпочинати інтеграцію ромів у суспільство потрібно саме з освіти.
Усі ромки ходять у довгих строкатих спідницях, а чоловіки – у червоних атласних сорочках
Це красивий стереотип. Наше вбрання дійсно яскраве: широка спідниця, на яку можуть піти десятки метрів тканини, прикраси, золото, браслети. Жінка може бути дуже коштовно одягнена, але боса – так вона відчуває зв’язок з землею та природою. Чоловіки носять, зазвичай, чорно-білі кольори. Але, можу сказати, що не всі так одягаються. Не завжди по одягу можна визначити ром/ромка перед тобою, чи ні.
Наші жінки можуть одягнути національне вбрання і вийти в люди, відчуваючи волю, свободу. Не кожен народ може ось так щоденно використовувати національний одяг.
Роми – це танці та співи
Співи для ромів – це душа. Вони співають, коли їм дуже важко, можуть виконати пісню навіть у передсмертний час. А можуть співати і в радісну, веселу мить. Те ж саме можна говорити й про танці. Роми танцюють, імпровізують, показують свої емоції та почуття. Це чи не найголовніше в ромській культурі – те, що нас визначає.
Усі роми – кочівники
До 1956 року усі роми були кочові. Потім Хрущов підписав наказ, щоб роми почали вести осілий спосіб життя. Звичайно, це не сталося в одну мить, але поступово кочування зупинилося.
На сьогодні, в Україні кочових ромів немає. Є трудова міграція, коли роми із Західної України їдуть шукати роботу в інші міста. Звичайно, у них немає можливості винайняти будинок, тож вони ставлять шатра. Але це не кочування.
Усі ромки вміють ворожити та володіють гіпнозом (а ще їм не можна дивитися в очі)
Я чистокровний ром, а моя мати була відомою ворожкою. До її дому приїжджали гадати люди з різним соціальним статусом. Тож, є справді обдаровані природою ромки, але їх не багато.
Окрім цього, правильні, обдаровані ворожки на базарах не стоять. До цих людей ще потрібно постаратися потрапити.
Якщо ви бачите ромку, то це не значить, що вона обов’язково вам наврочить або за допомогою гіпнозу обікраде.
***
У будь-якої людини є прізвище та ім’я. Є щось, що робить її індивідуальною. Не можна сказати, що весь народ – поганий.
Часто бачу у Фейсбуці різні коментарі, хтось запитує “Чи воюють роми в АТО”. Воюють. І не один, і не два. І вони для всіх герої. Вони душею люблять свою країну.
Коли люди кажуть, що у ромів немає Батьківщини – вони помиляються. Яка у мене може бути Батьківщина, окрім цієї? Я народився та виріс в Україні, тут мої діти та внуки. В Україні народилися мої батьки, мої діди. Це ціле покоління. І де моя Батьківщина, якщо не тут?
Так, ми не маємо материнської держави. Але, тим дорожча нам наша Батьківщина, бо окрім України у нас немає нічого. Ось такі справи.
